§ 2. Значення ч. 2 ст. 11 КК України для поняття злочину
1. Частина 2 ст. 11 КК вказує: «Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча
формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але
через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не
могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або
державі».
Згідно з цим визначенням, першою обов'язковою умовою застосування ч.
2 ст. 11 єнаявність у вчиненому діянні формально ознак діяння, передбаченого КК, тобто
всіх тих юридичних об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті
Особливої частини КК характеризують певний злочин. Тим самим у вчиненому діянні
знаходить своє відображення кримінальна протиправність як формальна ознака
злочину, передбаченого законом. Якщо хоча б одна ознака, передбачена в статті
Особливої частини, відсутня у вчиненому діянні, то ч. 2 ст. 11 не може бути
застосована. Так, якщо при зловживанні владою або службовим становищем (ч. 1 ст.
364) відсутня істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам
окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних
осіб, і воно не було спрямоване на заподіяння такої шкоди, то таке зловживання
службовим становищем не підпадає під ч. 2 ст. 11: у ньому немає однієї з
обов'язкових ознак цього складу злочину. Таке діяння за своєю юридичною природою
і характером протиправності не належить до злочинів, а є службовим проступком.
Однак вчинене діяння відповідно до ч. 2 ст. 11 КК лише формально містить в собі
ознаки діяння, передбаченого в КК, тобто внаслідок всіх конкретних обставин воно
не відповідає матеріальній ознаці злочину — його суспільній небезпечності.
Відбувається розбіжність між законодавчою оцінкою типової суспільної
небезпечності певного виду злочинної поведінки і небезпечністю конкретного
випадку такої поведінки. Діяння, передбачене ч.
2 ст. 11, не містить тієїсуспільної небезпеки, яка є типовою для злочину, а тому визнається малозначним:
не заподіює шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам або заподіює їм
явно, очевидно незначну шкоду. У цьому і виражається друга обов'язкова умова
застосування ч. 2 ст. 11 — малозначність діяння.
Третьою правовою умовою застосування цієї норми слід вважати суб'єктивну
характеристику малозначного діяння, яке суб'єктив-
но не повинно бути спрямоване на заподіяння значної, істотної шкоди.
Тільки сукупність цих умов — формальної протиправності і ма-лозначності — дає
можливість визнати діяння малозначним, тобто таким, що не є злочином. Так,
правильно було визнано малозначним придбання і збереження особою трьох бойових
патронів до пістолета Макарова, хоча ст. 263 формально передбачає
відповідальність за такий злочин, як незаконне зберігання, придбання боєприпасів
до
вогнепальної зброї.
Значення ч. 2 ст. 11 для поняття злочину полягає в тому, що вона конкретизує
таку ознаку поняття злочину, як його суспільна небезпечність, тим самим
підкреслюючи його матеріальну сутність.