<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова демократичної держави в Україні пов'язана з запровадженням принципу законності і подальшим розвитком кримінального права та підвищенням ефективності його застосування як засобу протидії злочинності.

Прийняття i набуття чинності новим Кримінальним кодексом України від 5 квітня 2001 р. породило комплекс проблем правозастосовної діяльності. Посеред них особливе місце і значення займає проблема причинового зв'язку у кримінальному праві, розв'язання якої має безпосереднє відношення до розвитку кримінального права як правової галузі, у тому числі у сенсі оцінки суспільної небезпечності окремих видів діянь та обґрунтованої їх криміналізації, точного i адекватного їх відображення у нормах Особливої частини, правильного застосування кримінально-правових норм.

Попри давність зазначеної проблеми, вона i понині залишається дискусійною. Більш того, в останні десятиліття вона набула ще більшої гостроти, свідченням чого є значне зростання у сучасній вітчизняній науці кримінального права загальної кількості наукових концепцій причинового зв'язку. З іншого боку, гострота проблеми i необхїднїсть її розв'язання зумовлюється i потребами практичного плану, викликаними, зокрема, тенденціями розвитку кримінального права як правової галузі. Як свідчить порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р., в останньому кількість злочинів з матеріальним складом, об’єктивна сторона яких включає ознаку «причиновий зв'язок», у порівнянні з попереднім кодексом значно збільшилась (більше 200 основних і кваліфікованих складів у КК 2001 р. проти 176 у КК 1960 р.). У новому КК України збережена велика кількість попередніх та криміналізовано ряд нових видів діянь, з'ясування кримінально-правової специфіки яких пов'язана із встановленням механізму спричинення діянням відповідних суспільно небезпечних наслідків. Йдеться про діяння, що посягають на життя та здоров'я особи, що пов’язані із порушеннями безпеки руху або поєднані із неналежним виконанням особою своїх обов’язків тощо.

Проблематика причинового зв'язку у кримінальному праві була предметом уваги багатьох відомих зарубіжних і вітчизняних вчених. Питанням обґрунтування юридичної значущості та методиці встановлення причинового зв'язку були присвячені наукові праці таких відомих науковців як А. Фейербах, М. Бурі, І. Kpic, Л. Трегер, Ф. Ліст, М.С. Таганцев, М.Д. Сергієвський, С.В. Познишев, А. Хорн, Р. Хорн, I.B. Церетелі, А.А. Піонтковський, А.Н. Трайнін, Т.Л. Сергєєва, М.Д. Шаргородський, Н.Д. Кузнецова, M.I. Ковальов, Л.Д. Гаухман, В.М. Кудрявцев, Г.В. Тімейко, В.Б. Малінін та ін. В Україні проблемою причинового зв'язку у різний час займалися Я.М. Брайнін, Є.В. Фесенко, А.А. Музика, В.О. Навроцький, С.О. Єфремов, А.В. Савченко та ін.

З досліджуваних питань в Україні захищено ряд дисертацій. Н.М. Ярмиш у своїй докторській дисертації «Теоретичні проблеми причинно-наслідкового зв'язку у кримінальному праві (філософсько-правовий аналіз)» (2003 р.) здійснює філософський і правовий аналіз проблем причинового зв'язку у кримінальному праві. Нею здійснюється лінгвістичне і філософське дослідження понять «причина», «причиновий зв'язок»; розглядається кримінально-правова проблема механізму інформаційного спричинення, встановлюється співвідношення понять «необхідність» і «типовість» у спричиненні, тощо. У кандидатській дисертації

О.Л. Тимчука (2005 р.) досліджувалося, серед іншого, важливе питання зв'язку між видом причинового зв'язку та його кримінально-правовим значенням (значення для кримінального права з точки зору науковця має лише безпосередній причиновий зв'язок). С.Р. Багіров свою кандидатську дисертацію (2005 р.) присвятив дослідженню специфіки спричинення через необережність. Водночас, на наш погляд, не дослідженими (або недостатньо дослідженими) є ще ряд аспектів проблеми причинового зв'язку у кримінальному праві, у тому числі критеріїв юридичного (кримінально-правового) значення причинового зв'язку, механізму спричинення злочинною бездіяльністю, використання ознаки «причиновий зв'язок» для розмежування суміжних юридичних складів злочинів та ін.

Наведені аргументи свідчать про безсумнівну актуальність дослідження причинового зв'язку у кримінальному праві; вони ж визначили вибір теми та основні напрямки дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрям дослідження є складовою частиною наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально- виконавчі аспекти", що затверджений на засіданні кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 12 від 17 березня 2005 р.), та науково- дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 11 БФ 042-01 (державний реєстраційний номер 0111U008337) на тему "Доктрина права у правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти". Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 9 від 27 квітня 2003 р.).

Мета i задачі дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є з'ясування функціонального призначення причинового зв'язку у кримінальному праві, аналіз сучасних теоретичних уявлень про нього та особливостей його регламентації у кримінальному законодавстві і вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення відображення зв'язку в Особливій частині КК України.

Відповідно до зазначеної мети сформульовано наступні завдання:

- на основі загальнофілософських підходів з’ясувати зміст поняття

"причиновий зв'язок";

- визначити функціональне призначення поняття причинового зв’язку у

кримінальному праві;

- проаналізувати основні теорії причинового зв'язку у кримінальному праві

та методику його встановлення, вироблену у межах даних теорій;

- дослідити теоретичні аспекти співвідношення причинового зв'язку зі

злочином та складом злочину;

- визначити способи відображення причинового зв'язку в Особливій частині КК України;

- здійснити аналіз законодавства окремих зарубіжних країн на предмет особливостей відображення у ньому причинового зв'язку;

- обґрунтувати необхїднї зміни та доповнення чинного кримінального законодавства на предмет удосконалення Особливої частини з метою адекватного відображення у ній причинового зв'язку.

Об’єктом дослідження є причиновий зв'язок як наукова категорія та як засіб, що використовується в системі кримінального права для вирішення кримінально-правових завдань.

Предметом дослідження є теоретичні i практичні питання причинового зв'язку у кримінальному правї України.

Методи дослідження.

Для досягнення поставлених мети i вирішення означених завдань дослідження у роботі використані як загальні так і спеціальні методи: діалектичний - при проведенні філософського дослідження категорії «причиновий зв’язок»; історичний - при вивченні історії законодавчого відображення причинового зв'язку, при порівняльному аналізові окремих норм КК України 1960 та 2001 років; системно-структурний - у межах дослідження співвідношення причинового зв'язку і злочину, причинового зв'язку і складу злочину; порівняльно-правовий - при проведенні аналізу відображення причинового зв'язку у чинному КК України та у кримінальних кодексах окремих зарубіжних країн; формально-логічний - при дослідженні наукового підходу Д.С. Мілля та М. Бурі до встановлення причинового зв'язку; метод узагальнення - при встановленні способів відображення причинового зв'язку у нормах КК України, а також, термінів, що використовуються законодавцем для позначення спричинення злочинами певних суспільно небезпечних; метод єдиної схожості і різниці - при розмежуванні злочинів з матеріальним складом за ознакою «причиновий зв’язок». Нормативно-правову базу дисертації становлять чинний Кримінальний кодекс України, інші нормативні акти України. У процесі порівняльно-правового аналізу використовувалися положення кримінального законодавства окремих держав СНД (Молдови, Грузії та ін.), інших зарубіжних держав (Німеччини, США, Франції, Італії).

Емпіричною основою дослідження є матеріали 120 кримінальних справ (проваджень), при розгляді яких судами України у межах кваліфікації злочинів було необхідним встановлення ознаки причинового зв'язку та механізму спричинення суспільно небезпечних наслідків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні ряду нових положень та висновків теорії причинового зв’язку у кримінальному праві, у тому числі в аспекті визначення функцій причинового зв'язку у кримінальному праві, використання відповідних термінів і понять у кримінально-правовій науці та у кримінальному законодавстві, практичного застосування поняття причинового зв’язку при кваліфікації злочинів.

Найбільш значущими результатами, що розкривають новизну дисертаційного дослідження, можна вважати такі положення, висновки та пропозиції:

уперше:

- провадиться систематизація кримінально-правових теорій причинового зв'язку, відомих історії розвитку кримінального права, за специфікою підходів до встановлення його сутності: а) основаних на формально-логічних засадах його тлумачення; б) основаних на використанні філософських категорій («необхідність» і «випадковість», «можливість» і «дійсність», «причина і умова» тощо); в) що ґрунтуються на застосуванні правових критеріїв; в) основаних на узагальненні практики правозастосування;

- узагальнюються методи, як логічні, так і вироблені наукою кримінального права, що можуть використовуватися для встановлення причинового зв'язку у правозастосовчій практиці; обґрунтовується їх поділ на загальні та такі, що застосовуються для встановлення окремих видів причинового зв'язку;

- провадиться комплексний аналіз функцій причинового зв'язку у кримінальному праві, у тому числі: а) оціночної, що проявляється при характеристиці матеріальної ознаки злочину - його суспільної небезпечності;

б) системоутворюючої - що характеризує причиновий зв'язок як ознаку об’єктивної сторони, що формує її як підсистему системи «склад зло - чину», пов'язуючи ознаки «діяння» та «суспільно небезпечний наслідок»;

в) кваліфікаційної, що проявляється у процесі кримінально-правової оцінки діянь та при розмежуванні суміжних складів злочинів; г) складової підстави кримінальної відповідальності;

- обґрунтовується, що причиновий зв'язок є характеристикою будь-якого злочину, що відображає його суспільну небезпечність, поєднуючи такі чинники суспільної небезпечності як «діяння» та «істотна шкода». На основі аналізу ч. 2 ст. 11 КК України робиться висновок, що принцип «безнаслідкових злочинів не існує» має нормативне підтвердження;

- обґрунтовується, що причиновий зв'язок має різне змістовне наповнення у випадках, коли він виступає характеристикою суспільної небезпечності злочину і коли він виконує функцію ознаки складу злочину.

У першому випадку він становить собою одностороннє відношення діяння та шкідливої (негативної) зміни в об'єкті кримінально-правової охорони, у другому - одностороннє відношення злочинного діяння у формі дії або бездіяльності та законодавчо визначених суспільно небезпечних наслідків;

удосконалено:

- положення про те, що «класична» злочинна бездіяльність є такою умовою заподіяння суспільно небезпечних наслідків, що не перешкоджає заподіянню шкоди об’єкту кримінально-правової охорони. Розглядається специфіка спричинення суспільно небезпечних наслідків при «змішаній» злочинній бездіяльності, коли наслідок викликається поєднанням невиконання покладених на суб’єкта злочину правових обов’язків та активних дій суб’єкта; відзначається, що при цьому юридичне значення має лише зв'язок пасивної поведінки та заподіяної шкоди;

- характеристику способів законодавчого відображення причинового зв'язку у кримінальному законі - з використанням термінів, що прямо вказують на наявність причинового зв'язку; без застосування термінології, що відображає причиновий зв'язок у межах норми; з застосуванням певних законодавчих конструкцій (виду «те саме діяння», «ті самі дії»);

дістало подальший розвиток:

- обґрунтування ролі причинового зв'язку як такого, що дозволяє розмежовувати суміжні склади злочинів з матеріальним складом;

- обґрунтування потреби унїфїкації термінології, використовуваної у законодавчому описові злочинів з матеріальним складом, з застосуванням термінів, які більш точно відображали б характер зв'язку злочинного діяння та сустльно небезпечних наслідків.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення дисертації включені до проміжних звітів науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 11 БФ 042-01 (державний реєстраційний номер 0111U008337) на тему «Доктрина права у правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти». Також положення дисертації можуть бути використані:

а) у науково-дослідних цілях - як теоретична основа для подальших наукових розробок проблеми причинового зв'язку у кримінальному праві, зокрема, окремих аспектів регламентації кримінальної відповідальності за вчинення злочинів з матеріальним складом;

б) у нормотворчій діяльності - для подальшого вдосконалення кримінально- правових норм у сенсі адекватного відображення у них причинового зв'язку;

в) у правозастосовній діяльності - при розгляді конкретних кримінальних проваджень, пов'язаних із встановленням причинового зв'язку як умови відповідальності за вчинення злочинів;

г) у навчальному процесі - при викладанні нормативних курсів та спецкурсів з Загальної та Особливої частин кримінального права (акт впровадження наукових розробок у навчальний та науково-дослідний процес Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 9 листопада 2014 р.).

Апробація результатів дисертації. Дисертація доповідалася та обговорювалася на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на 3-х науково- практичних конференціях та одному науково-практичному семінарі: Щорічна наукова конференція «Дні науки НаУКМА» (Києво-Могилянська академія, м. Київ, 27-31 січня 2003 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки» (Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, м. Чернїгїв, 19 травня 2005 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми держави та права» (Чершгівський державний шститут права, соціальних технологій та праці, м. Чернїгїв, 18 травня 2006 р.), Науково - практичний семінар «Законодавча регламентація захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина» (Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, м. Чернігів, 14 травня 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шести наукових статтях (із них п’ять - у фахових наукових виданнях України, одна стаття в міжнародному науково-практичному журналі) та трьох тезах виступів у збірниках матеріалів конференцій, на яких доповідалися результати дослідження.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок, з них основного тексту - 177 сторінок. Список використаних джерел складає 230 найменувань (18 сторінок тексту).

<< | >>
Источник: Беньківський Володимир Олександрович. ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ПРИЧИНОВОГО ЗВ’ЯЗКУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ-2013. 2013

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП: