СТРУКТУРА ДИСПОЗИЦІЇ СТАТЕЙ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ЯК ПРОТИДІЯ ФІНАНСОВИМ ЗЛОЧИНАМ
Структура диспозиції статей Кримінального кодексу України як протидія фінансовим злочинам // Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності = Financial and Banking-Related Crimes : [зб.
матеріалівміжнар. наук.-практ. конф.]. -X., 2000. - С. 32-34. - Текст парал. англ.Треба прямо сказати, що кримінальний закон України забезпечує юридичні можливості реагування на злочини в фінансовій сфері, хоча й має цілу низку істотних прогалин, однією з яких є відсутність кримінальної відповідальності за відмивання брудних грошей.
Злочини у сфері банківсько-кредитних відносин, передбачені в Кримінальному кодексі, є діяннями протиправними. Індикатором, показником протиправності є склад злочину. Він - єдина, необхідна, законна і достатня підстава кримінальної відповідальності в нашому праві. Склад злочину в основному, якщо не вважати положень загальної частини, описаний у диспозиціях статей КК. У зв’язку з цим структура диспозиції набуває дуже великого значення в правозастосовній діяльності, бо диспозиція окреслює ознаки конкретного злочину, відмежовує його від суміжних деліктів та правопорушень, що не є злочинами. Це головна мета диспозиції - чітко визначити межі кримінальної відповідальності за конкретні фінансові злочини. Вимушений сказати, що чинний КК у цьому відношенні не позбавлений хиб. Досить навести лише один приклад, коли фактично опис злочину в диспозиції цілком збігається з тим описом даного делікту, що дає адміністративне законодавство. Я маю на увазі ст. 1488 КК (порушення порядку емісії різноманітного роду цінних паперів). Цілком очевидно, що правозастосовувач у цьому випадку перебуває в скрутному становищі, тому що сам законодавець не вбачає грані між злочином і адміністративним деліктом. Адже відомо, що бланкетні диспозиції, а майже всі диспозиції злочинів у даній сфері є бланкетними, обов’язково повинні містити якісь додаткові ознаки, які б свідчили про більшу небезпечність даного делікту, оскільки законодавець відносить його до кримінальних злочинів.
Далі, через таку важливість диспозиції надзвичайно велике значення набуває чіткий виклад самої диспозиції. З цього питання в науці вироблено цілу низку рекомендацій, надзвичайно цінних, про що законодавець, на жаль, забуває.Можливо, при конструюванні диспозиції за злочини, що ми зараз розглядаємо, це викликано, по-перше, недостатнім досвідом із таких злочинів. По-друге, тим, що диспозиція цих статей уже змінювалася за останні роки, вносилися зміни в певні статті, і ці зміни не погоджувалися в термінологічному плані з іншими статтями даної глави Кодексу. Адже всім відомо, що, насамперед, диспозиції повинні бути написані простою мовою, не містити підрядних речень. А якщо ми візьмемо диспозицію ст. 801 КК, то в ній - 4 підрядних речення. Сама по собі диспозиція громіздка, а при формулюванні
Структура диспозиції статей Кримінального кодексу України як протидія фінансовим злочинам
приховування валютної виручки взагалі невідомо, з чого виходить законодавець. Вже є проект внесення змін до цієї диспозиції, і поставлено питання перед Верховною Радою про нову редакцію ст. 801 КК.
В диспозиціях варто використовувати терміни, що відрізняються точністю, а розпливчасті і нечіткі терміни не повинні вживатися. Термінологія диспозицій повинна бути єдиною. Уживані терміни в законі скрізь повинні бути ідентичні. Потрібно відзначити, що в диспозиції думка законодавця повинна бути сформульована гранично стисло, з тим, щоб кількість ознак складу була мінімальною. Ці положення, як і багато інших, щодо вимог диспозиції ретельно розроблені в науці кримінального права. Ними займалися такі відомі криміналісти, як Полянський, Гродзинський, Шаргородський, М. І. Ковальов,
Н. Ф. Кузнєцова, М. І. Панов.
Проте ці розробки часто ігноруються законодавцем, і можна це показати на прикладі низки статей Кримінального кодексу. От декілька статей, в яких описується шкода або коло потерпілих від цих злочинів (ст. ст. 148, 1484, 1488 КК). Можна вважати, що наведені зауваження є приватними, але формулювання диспозиції статей кримінального закону не знає дрібниць, тому що з нею пов’язано правильне застосування закону. Уявляється, що в Проекті кримінального кодексу, який відтворює по сутності статті чинного законодавства в сфері боротьби зі злочинністю, при підготовці його до другого читання слід переглянути диспозиції на предмет уніфікації термінології, яку вони містять. Можна було б говорити про оціночні поняття, про ряд неточних формулювань, але думаю, що досить і наведеного, щоб привернути пильну увагу до цього питання.