3. Реальна сукупність і повторність злочинів

Вирішуючи це питання, передусім,

слід встановити, що зближує повторність і сукупність злочинів. І при сукупності

і при повторності відбувається два або більше злочини, кожен з яких утворює

самостійний одиничний злочин.

послідовно, з певним проміжком між ними у часі. Далі, всі злочини, що входять до

повторності або утворюють реальну сукупність, вчинені до засудження хоча б за

один з них. Але, що ж відрізняє ці два поняття? У пошуках цієї відмінності слід

йти шляхом порівняння видів фактичної повторності з реальною сукупністю.

При повторності тотожних злочинів, що є закінченими або всі складають замах на

злочин, все вчинене охоплюється однією і тією ж статтею КК, а при реальній

сукупності кожне з злочинних діянь підпадає під ознаки самостійної статті КК.

Наприклад, дві або більше закінчені крадіжки кваліфікуються за ч. 2 ст. 185,

повторне одержання хабара службовою особою — за ч. 2 ст. 368. Інакше обстоїть

справа з повторністю тотожних злочинів, коли делікти, що входять до неї,

підпадають під різні частини однієї і тієї ж статті КК, або, утворюючі

повторність злочини, розрізняються лише тим, що один з них є закінченим, а

другий — замахом на злочин (або навпаки). У цих випадках вчинене, як вказувалося

вище, потрібно кваліфікувати за правилами сукупності злочинів. Така повторність

тотожних злочинів виступає як вид реальної сукупності. Те ж слід сказати і про

повторність однорідних злочинів, що припускають, кваліфікацію кожного діяння за

самостійною статтею КК. Так, вчинення крадіжки, а потім шахрайства, потребує

застосування кожної з статей, які передбачають відповідальність за ці злочини,

причому з урахуванням, що другий злочин є повторним. Але така ситуація свідчить,

що

перед нами реальна сукупність злочинів. І дійсно, зазначені види повторності у

той же час є видами реальної сукупності. У таких випадках відбувається своєрідне

з'єднання повторності і сукупності злочинів (це так звана

«повторність-сукупність»).