68. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією.
Стаття 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією.
Основним безпосереднім об'єктом злочину є моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб.
Додатковим обов'язковим об'єктом злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, є статева свобода, а також здоров'я особи і власність.Проституція згідно з законом — це надання сексуальних послуг з метою отримання доходу. Характерними рисами проституції є систематичність випадкових позашлюбних сексуальних зносин з різними партнерами (клієнтами), що не грунтується на особистих уподобаннях і відчуттях, та попередня домовленість про сплату.
Об'єктивна сторона злочину виявляється у таких формах: 1) систематичне заняття проституцією (ч. 1); 2) примушування чи втягнення у зайняття проституцією (ч. 2); 3) сутенерство (ч. 4 ст. 303 КК).
Систематичність означає, що протягом певного часу проституція служить основним або додатковим джерелом доходу.
Способами примушування чи втягнення є: 1) застосування насильства; 2) погроза застосування насильства; 3) знищення чи пошкодження майна; 4) шантаж; 5) обман.
Сутенерство полягає у створенні, керівництві або участі в організованій групі, яка забезпечує діяльність з наданням сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутку.
Суб'єкт злочину — загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1, є мета отримання доходу, а злочину, передбаченого ч. 4 цієї статті — мета отримання прибутку.
Кваліфікований вид злочину має місце, коли систематичне зайняття проституцією здійснюється особою у складі організованої групи, а також коли примушування зайняття проституцією вчинені: 1) щодо неповнолітнього; 2) організованою групою (ч. З ст. 303 КК).