15. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Об'єкт злочину — право власності, а також нормальна службова діяльність в окремих ланках службового апарату незалежно від форм власності.
Предмет злочину — будь-яке майно або цінності, що були у віданні винного, стосовно якого ця особа мала певні повноваження.Об'єктивна сторона злочину може виявлятися у формі: а) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; б) розтрата такого майна зазначеною особою (ч. 1 ст. 191); в) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК). Привласнення — незаконне безоплатне утримання майна, що було ввірене особі або перебувало в її віданні на законній підставі. Утримання майна — невиконання вимог повернути майно у строк, що був встановлений, і володіння ним як власним. Розтрата — незаконне безвідплатне відчуження, використання або розтрачання майна, що було ввірене особі. Склад злочину — матеріальний.
Суб'єкт злочину — загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні. Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) може бути лише службова особа.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків. Мотиви — корисливі.
Кваліфікуючими ознаками злочину (чч. 2—5 ст. 191 КК) є вчинення його: 1) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) у великих розмірах; 5) в особливо великих розмірах; 6) організованою групою.