Порушення вимог законодавства про охорону праці в
ст. 271 визначене як: «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого».
Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці.
Згідно зі стандартами — безпека праці це «стан умов праці, при якому виключено вплив на працюючих небезпечних та шкідливих факторів виробництва»1.Потерпілими від злочину можуть бути штатні працівники підприємства, тимчасові робітники та службовці, учні виробничого навчання, студенти, учні профтехучилищ, які проходять виробничу практику та будь-які інші особи, діяльність яких пов'язана з цим виробництвом. Порушення вимог законодавства про охорону праці, що заподіяло шкоду здоров'ю інших громадян, тягне відповідальність за статтями про злочини у сфері службової діяльності або проти життя та здоров'я особи.
Діяння визначено в ст. 271 як «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці...». Диспозиція цієї норми є бланкетною і відсилає до законодавчих та інших нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, інструкцій, положень, норм, вказівок, стандартів). Ці акти встановлюють правила з охорони праці. За характером вимог, що є в них, та їх галузевої спрямованості розрізнюють загальні та спеціальні правила охорони праці. До загальних відносяться правила, що регулюють питання охорони праці у всіх сферах діяльності виробництва. Це Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р.2, а також окремі правила державних міжгалузевих і галузевих актів, які містять вимоги безпеки для всіх галузей виробничої діяльності (наприклад, вимога щодо проведення первинного інструктажу з техніки безпеки на робочому місці). Спеціальні правила містять вимоги безпеки для однієї галузі або для однієї якоїсь роботи.
Див.: ГОСТ 12.0.002-80.
Система стандартов безопасности труда. ТерминьІ й опре-деления. М., 1980. — С. 2.Див.: Охорона праці в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1999. — № 12. — С. 14—32.
Статтею 271 не охоплюються порушення спеціальних правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою (гірничих, будівельних інших), на вибухонебезпечних підприємствах (цехах), правил ядерної або радіаційної безпеки. Порушення таких правил кваліфікується за статтями 272—274.
Порушення вимог про охорону праці частіше відбувається за відсутності необхідного інструктажу з техніки безпеки або ж за поверхового його проведення, недостатнього нагляду за дотриманням правил охорони праці, не огородження рухомих частин механізмів, незадовільного санітарно-гігієнічного стану приміщень виробництва та робочих місць, несправності робочого обладнання, інструментів тощо.
За частиною 1 ст. 271 наслідком злочину є «шкода здоров'ю потерпілого». Необхідно встановлювати причинний зв'язок між порушенням правил і цим наслідком.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини.
Суб'єкт злочину — службова особа підприємства, установи, організації або громадянин — суб'єкт підприємницької діяльності. За ст. 271 можуть нести відповідальність лише службові особи, на яких покладений обов'язок за дотриманням вимог про охорону праці на відповідній ділянці роботи або контроль за їх виконанням. Ними можуть бути особи, які спеціально відповідають за забезпечення виробничо-технічної дисципліни на підприємствах або на окремих його ділянках, або керують виконанням тих або інших робіт, але порушують при цьому вимоги з охорони праці.
У частині 2 ст. 271 встановлена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 271 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 271 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.