§ 2. Поняття і значення вини

1. Загальне поняття вини вироблено наукою кримінального права і закріплено в КК.

Згідно з ст. 23 КК вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи

бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі

умислу або необережності.

будь-якого складу злочину нерозривно пов'язана з його об'єктивними ознаками, її

зміст відображують об'єктивні ознаки злочину, що характеризують його об'єкт,

предмет і об'єктивну сторону. Тому не існує абстрактної вини, відірваної від

конкретного суспільно небезпечного діяння. Саме це діяння і становить предметний

зміст вини, її матеріальне наповнення.

Зміст вини — перший найбільш важливий елемент у понятті вини. Однак сам по собі

зміст не дає повної характеристики вини. Для цього необхідно виділити і

проаналізувати інші її елементи.

Серед них важливе значення має соціальна сутність. Вина — категорія соціальна.

Ця властивість вини знаходить свій прояв у негативному чи зневажливому ставленні

особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до тих інтересів, соціальних

благ, цінностей (суспільних відносин), що охороняються кримінальним законом.

Тому вина особи у вчиненні суспільно небезпечного діяння оцінюється негативно і

засуджується правом.

Важливе значення в понятті вини мають і такі її елементи, як форма і ступінь

вини.

Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак

свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. У сполученні

таких ознак і виражається психічне ставлення особи до діяння і його наслідків.

Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини — умисел (ст. 24) і н е

обережність (ст. 25). Це узагальнені законодавцем поняття, які лише в загальних

рисах характеризують ставлення особи до того діяння, що вчиняється нею, та його

наслідків.

непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості

(салюнадіянності) та злочинної недбалості. Поза цими конкретними видами вина

відсутня.

Ступінь вини — завершальний елемент поняття вини. Це оціночна, кількісна

категорія. Вона багато в чому визначає тяжкість вчиненого діяння і небезпечність

особи винного. Ступінь вини має практичне значення, тому що реалізація

кримінальної відповідальності і призначення конкретного покарання багато в чому

залежать від того, з прямим чи непрямим умислом вчинено злочин, який вид умислу

мав місце — заздалегідь обдуманий чи такий, що виник раптово, який вид

необережності допустила особа і в чому це проявилося.

Отже, вина особи — це не тільки обов'язкова суб'єктивна озна-• ка, а й важлива

соціальна категорія, зміст якої визначають як харак-'; тер і тяжкість злочинного

діяння, так і сама його наявність як такого. Відомо, що свідомість і воля певною

мірою визначені зовнішнім ; середовищем, його об'єктивними умовами, проте ця

залежність не є фатальною. Вона не визначає цілком асоціальну поведінку особи. У

цьому головну роль виконують її свідомість і воля. Саме вони — основні важелі,

що визначають характер і форму поведінки людини в кожному конкретному випадку.

2. При встановленні вини та її змісту в кожному випадку слід виходити із її

об'єктивного існування в реальній дійсності. Тому вина підлягає доказуванню на

попередньому слідстві і в судовому розгляді на підставі аналізу всіх зібраних у

справі доказів. Вона входить до змісту предмета доказування по кожній справі.

Суд пізнає вину так, як він встановлює і пізнає інші факти та явища об'єктивної

дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі поза свідомістю

окремої людини чи свідомістю суддів.

Встановлення вини, її форми і виду — необхідна умова правильної кваліфікації

злочину. Значення вини полягає і в тому, що наше кримінальне право виходить із

принципу суб'єктивного ставлення за вину. Відсутність вини особи у вчиненні

конкретного суспільно небезпечного діяння виключає суб'єктивну сторону, а

відтак, склад злочину і підставу кримінальної відповідальності.Зміст вини, її

форми і види істотно впливають і на визначення міри покарання за вчинене.