§ 2. Поняття і значення вини
1. Загальне поняття вини вироблено наукою кримінального права і закріплено в КК.
Згідно з ст. 23 КК вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи
бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі
умислу або необережності.
Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторонибудь-якого складу злочину нерозривно пов'язана з його об'єктивними ознаками, її
зміст відображують об'єктивні ознаки злочину, що характеризують його об'єкт,
предмет і об'єктивну сторону. Тому не існує абстрактної вини, відірваної від
конкретного суспільно небезпечного діяння. Саме це діяння і становить предметний
зміст вини, її матеріальне наповнення.
Зміст вини — перший найбільш важливий елемент у понятті вини. Однак сам по собі
зміст не дає повної характеристики вини. Для цього необхідно виділити і
проаналізувати інші її елементи.
Серед них важливе значення має соціальна сутність. Вина — категорія соціальна.
Ця властивість вини знаходить свій прояв у негативному чи зневажливому ставленні
особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до тих інтересів, соціальних
благ, цінностей (суспільних відносин), що охороняються кримінальним законом.
Тому вина особи у вчиненні суспільно небезпечного діяння оцінюється негативно і
засуджується правом.
Важливе значення в понятті вини мають і такі її елементи, як форма і ступінь
вини.
Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак
свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. У сполученні
таких ознак і виражається психічне ставлення особи до діяння і його наслідків.
Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини — умисел (ст. 24) і н е
обережність (ст. 25). Це узагальнені законодавцем поняття, які лише в загальних
рисах характеризують ставлення особи до того діяння, що вчиняється нею, та його
наслідків.
Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути пряміш інепрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості
(салюнадіянності) та злочинної недбалості. Поза цими конкретними видами вина
відсутня.
Ступінь вини — завершальний елемент поняття вини. Це оціночна, кількісна
категорія. Вона багато в чому визначає тяжкість вчиненого діяння і небезпечність
особи винного. Ступінь вини має практичне значення, тому що реалізація
кримінальної відповідальності і призначення конкретного покарання багато в чому
залежать від того, з прямим чи непрямим умислом вчинено злочин, який вид умислу
мав місце — заздалегідь обдуманий чи такий, що виник раптово, який вид
необережності допустила особа і в чому це проявилося.
Отже, вина особи — це не тільки обов'язкова суб'єктивна озна-• ка, а й важлива
соціальна категорія, зміст якої визначають як харак-'; тер і тяжкість злочинного
діяння, так і сама його наявність як такого. Відомо, що свідомість і воля певною
мірою визначені зовнішнім ; середовищем, його об'єктивними умовами, проте ця
залежність не є фатальною. Вона не визначає цілком асоціальну поведінку особи. У
цьому головну роль виконують її свідомість і воля. Саме вони — основні важелі,
що визначають характер і форму поведінки людини в кожному конкретному випадку.
2. При встановленні вини та її змісту в кожному випадку слід виходити із її
об'єктивного існування в реальній дійсності. Тому вина підлягає доказуванню на
попередньому слідстві і в судовому розгляді на підставі аналізу всіх зібраних у
справі доказів. Вона входить до змісту предмета доказування по кожній справі.
Суд пізнає вину так, як він встановлює і пізнає інші факти та явища об'єктивної
дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі поза свідомістю
окремої людини чи свідомістю суддів.
Встановлення вини, її форми і виду — необхідна умова правильної кваліфікації
злочину. Значення вини полягає і в тому, що наше кримінальне право виходить із
принципу суб'єктивного ставлення за вину. Відсутність вини особи у вчиненні
конкретного суспільно небезпечного діяння виключає суб'єктивну сторону, а
відтак, склад злочину і підставу кримінальної відповідальності.Зміст вини, її
форми і види істотно впливають і на визначення міри покарання за вчинене.