§1. Поняття об'єкта злочину

1. Правильне вирішення питання про об'єкт злочину має важливе теоретичне і

практичне значення. Саме об'єкт дозволяє розкрити соціальну сутність злочину,

з'ясувати його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації

діяння, а також відмежуванню його від суміжних суспільно небезпечних посягань.

Об'єкт відіграє істотну роль і для визначення самого поняття злочину, значною

мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних його ознак, є вихідним при

кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої частини КК.

зробити висновок, що проблема об'єкта злочину є однією з основних у науці

кримінального права.

2. Загальновизнано, що об'єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином

завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. В науці

кримінального права найбільш визнаною є точка зору, згідно з якою об'єктом

будь-якого злочину є охоронювані законом про кримінальну відповідальність

суспільні відносини. Висновок про тс, що об'єктом злочину є суспільні відносини,

ґрунтується і на чинному законодавстві (див., наприклад, статті 1, 293 і 296

КК). Однак у статтях КК найчастіше містяться вказівки не на сам об'єкт злочину,

а на окремі елементи охоронюва-них законом суспільних відносин (наприклад,

статті 185-190, 115-119) або на різні правові норми, що регулюють відповідні

суспільні відносини (наприклад, статті 208, 214 та ін.).

Об'єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які поставлені

під охорону закону про кримінальну відповідальність. Тому не тільки

безпосереднім і родовим, але й загальним об'єктом усіх злочинів є не вся

сукупність суспільних відносин, а тільки ті із соціальне схвалених відносин, які

законодавець поставив під охорону кримінального законодавства. Природно, що при

цьому йдеться тільки про найважливіші, найзначущі для інтересів суспільства і

держави суспільні відносини, яким злочинні посягання можуть завдати значної

шкоди.

У свою чергу, загальним об'єктом злочину є не постійна система суспільних

відносин (раз і назавжди дана), а рухлива (змінювана), що

залежить від закону про кримінальну відповідальність (наприклад, у зв'язку з

криміналізацією чи декриміналізацією суспільне небезпечних діянь змінюється і

вся система суспільних відносин, яка створює загальний об'єкт

кримінально-правової охорони).

Отже, об'єктом будь-якого злочину, зрештою, завжди є об'єктивні відносини між

людьми, які існують у суспільстві і охороняються законом про кримінальну

відповідальність.

політичні й ін.) і регулюються в суспільстві різними соціальними нормами

(нормами права, моралі, звичаями).

Суспільні відносини, як об'єкт злочину, мають об'єктивний характер, тобто

існують поза і незалежно від нашої свідомості, а значить, і незалежно від

кримінального закону, і є первинними стосовно нього.

Отже, суспільні відносини, котрі виступають об'єктом злочину, є первинними не

тільки щодо закону про кримінальну відповідальність, але й щодо самого злочину.

Злочин завжди посягає на об'єктивно існуючий об'єкт, на певну реальність. Не

можна посягати на те і завдавати шкоди тому, чого ще немає в об'єктивній

реальності. Навіть більше, внаслідок злочинного посягання не тільки завдається

реальної шкоди охоронюваним суспільним відносинам, але й, у свою чергу,

створюються нові — кримінально-правові відносини. Ці відносини складаються вже

між злочинцем і державою з приводу вчиненого ним злочину.

Таким чином, об'єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає злочин,

завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону закону про кримінальну

відповідальність.

3. Для правильного з'ясування сутності об'єкта злочину і «механізму» злочинного

посягання на нього важливо визначити структуру суспільних відносин і взаємодію

між різними елементами їх складових частин.

У філософській і правовій науці загальновизнано, що структурними елементами

суспільних відносин є:

1) суб'єкти (носії) відносин;

2) предмет, з приводу якого існують відносини;

3) соціальний зв'язок (суспільне значуща діяльність) як зміст відносин.

Структура будь-яких суспільних відносин завжди незмінна. Включення до структури

якихось інших, органічно не властивих їй

елементів (наприклад, зовнішніх умов виникнення відносин), як і виключення з її

складу будь-яких обов'язкових елементів, призводить до того, що відносини

втрачаються, зникають або ж замінюються якимись іншими, більш загальними

поняттями.

зазначити, що вона є не просто сумою частин, з яких складається, а цілісною

системою елементів, які її утворюють і які відповідним чином пов'язані і

взаємодіють один з одним.

4. До складу будь-яких суспільних відносин входять їх суб'єкти (учасники

відносин). Безсуб'єктних відносин у реальній дійсності не існує. Якщо немає

учасників відносин, то не існує і самих відносин, які завжди являють собою

певний соціальний зв'язок між самими учасниками. Суб'єктами суспільних відносин

може бути сама держава, різні об'єднання громадян, юридичні і фізичні особи.

Встановлення учасників суспільних відносин, або (що одне й те саме) їх

суб'єктного складу, а також їх соціальних функцій у самих відносинах, у багатьох

випадках дає можливість визначити і ті суспільні відносини, що є об'єктом того

чи іншого злочину. Цю властивість суб'єктів у суспільних відносинах нерідко

використовує і сам законодавець як для окреслення меж чинності кримінального

закону, так і для вказівки на ті суспільні відносини, які є об'єктом конкретного

злочину. Так, у ст. 328 зазначено, що відповідальність за розголошення державної

таємниці несуть лише особи, яким відомості, що становлять державну таємницю,

були довірені або ж стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків. У

статті 154 також безпосередньо закріплено, що відповідальність за примушування

жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок може нести лише особа, від якої

жінка чи чоловік були матеріально або службове залежні. Отже, правильне

визначення суб'єктного складу і з'ясування соціальної ролі особи в ньому не

тільки сприяє визначенню кола тих відносин, які охороняються конкретною

кримінально-правовою нормою, але й дає можливість з'ясувати їх зміст, оскільки в

соціальних функціях особи відбивається як зміст, так і характер соціальних

зв'язків у відносинах.

5. Предметом суспільних відносин справедливо називають усе те, з приводу чого

або у зв'язку з чим існують і самі ці відносини.

відносин можуть бути насамперед різного роду фізичні тіла, речі (природні

об'єкти, різні товари чи предмети, що не мають ознак товару), а також сама

людина. Наприклад, в об'-

єкті такого злочину, як ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст.

139), хвора людина — лише предмет охоронюваних законом відносин, а їх суб'єктами

є медичні працівники.

Усі суспільні відносини залежно від особливостей їх предмета необхідно поділяти

на дві групи — матеріальні і нематеріальні. Відносини, до складу яких входить

матеріальний предмет (майно, ліс, водойми, дикі тварини тощо), називають

матеріальними. У нематеріальних відносинах функції предмета виконують вже інші

соціальні цінності (наприклад, державна влада або духовні блага).

6. Обов'язковим структурним елементом будь-яких суспільних відносин є соціальний

зв'язок, що його справедливо розглядають і як зміст самих відносин. Такий

висновок обумовлений тим, що соціальний зв'язок є ніби дзеркалом внутрішньої

структури суспільних відносин, у ньому виявляються його сутність і соціальні

властивості. Під соціальним зв'язком, як правило, розуміють певну взаємодію,

певний взаємозв'язок суб'єктів. Тому соціальний зв'язок притаманний лише людині

і являє собою одну з форм загального зв'язку і взаємодії.

Зовні соціальний зв'язок найчастіше знаходить свій вияв у різних формах людської

діяльності. Форми цієї діяльності можуть бути різноманітними: нормальна робота

підприємств торгівлі, громадського харчування, підприємств служби побуту;

раціональне використання природних ресурсів; забезпечення безпечних умов праці

на виробництві, нормальна службова діяльність та ін. У деяких випадках

соціальний зв'язок, як і самі суспільні відносини, може виявлятися не тільки у

вигляді діяльності. Він також може існувати в «застиглій», пасивній формі,

наприклад, у вигляді «позицій» особи щодо інших осіб у формі правового або

соціального статусу громадян, у вигляді соціальних інститутів і т.

Викладене дозволяє зробити важливий у практичному відношенні висновок про те, що

для з'ясування сутності соціального зв'язку необхідно встановити зміст

діяльності (поведінки) суб'єктів відносин. Соціальний зв'язок як елемент

суспільних відносин завжди знаходиться в нерозривному зв'язку з іншими їх

структурними елементами. З одного боку, на його зміст впливають суб'єкти

суспільних відносин, бо він є певною формою їхньої взаємодії і взаємозв'язку; з

другого — його не можна розглядати у відриві від предмета суспільних відносин,

яким завжди виступає те, з приводу чого або у зв'язку з чим виникають і

функціонують суспільні відносини. Отже, і сам

соціальний зв'язок завжди виникає й існує у зв'язку з тими чи іншими предметами

суспільних відносин. Тому слід визнати, що соціальний зв'язок завжди має

предметний характер. Безпредметного соціального зв'язку в суспільстві бути не

може. Важливо зауважити й те, що соціальному зв'язку, як і суспільним

відносинам, завжди властивий об'єктивний характер. Він існує як щось дане,

реальне, наявне і лише в такому вигляді виступає як елемент об'єкта злочину.