§ 3. Обмежена осудність

Стаття 20 передбачає, що підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана

судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через психічний

розлад повною міро ю не здатна була усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і

(або) керувати ними.

Виходячи зі змісту закону, можна зробити такі висновки: 1) обмежена осудність

пов'язана з наявністю в суб'єкта певного психічного розладу, психічної аномалії;

2) внаслідок цього психічного стану особа не повною мірою здатна усвідомлювати

фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння.

від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або)

керувати ними не виключається; 3) обмежена осудність не виключає осудності як

обов'язкової ознаки суб'єкта, а отже, не виключає і кримінальної

відповідальності за вчинене.

Значення обмеженої осудності полягає в тому, що вона враховується судом при

призначенні покарання і є підставою для застосування примусових заходів

медичного характеру.