17. Необхідна оборона (НО)
Необхідною обороною (ч.1 ст.36 КК) визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння то му, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці до негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Умовами правомірності необхідної оборони, що відносяться до захисту, є:
- завдання шкоди інтересам особи, яка нападає;
- можливість захисту як своїх особистих, так і сторонніх (чужих), індивідуальних, колективних інтересів;
- співрозмірність (адекватність) між захистом та нападом;
- суспільна небезпечність діяння;
- наявність;
- дійсність.
Перевищення меж необхідної оборони (ч.3 ст.36 КК) - це умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Критерієм розмежування необхідної оборони та перевищення меж є ексцес оборони (співрозмірність інтенсивності захисту та посягання).
Вирішення цього питання в науці кримінального права є проблемним, оскільки зміст терміну "інтенсивність" вчені тлумачать по-різному. Зокрема, під інтенсивністю розуміють:1) засоби посягання та захисту;
2) спосіб застосування засобів нападу та захисту;
3) спосіб дії;
4)чисельність нападаючих, ступінь реальної небезпеки настання
шкідливого результату, співвідношення сил нападаючого та захисника
Ексцес оборони - це явна невідповідності між захистом та посяганням, означає, що невідповідність повинна бути різкою, очевидною. Вона має об'єктивні та суб'єктивні критерії перевищення необхідної оборони.