19. Кримінальна відповідальність за знищення чи пошкодження майна.
Некорисливі злочини проти власності (ст. 194-197).
Стаття. 194. Умисне знищення чи пошкодження майна. Об'єкт злочину - право власності на майно, що знищено або пошкоджено. Додатковими факультативними об'єктами злочину можуть виступати - громадський порядок, екологічна безпека, життя та здоров'я людини.
Предмет злочину - будь-яке майно, як рухоме так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна. Предметом злочину може бути тільки чуже майно. Потерпілий – фіз. або юр. особа, майно якої було знищено або пошкоджено, а також особа, яка загинула або отримала тілесні ушкодження внаслідок цих дій винного. Об'єктивна сторона злочину полягає у знищенні чи пошкодженні чужого майна. Знищення майна - це припинення його існування, приведення його у стан непридатності до використання, коли втрачені майном властивості не можуть бути поновлені. Пошкодження майна - це такий вплив на предмет, коли він частково втрачає якості, але може бути відновлений, відремонтований. Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років. Суб'єкт злочину щодо ч.2 цієї статті - фізична осудна особа, яка досягла 14 років. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого чи непрямого умислу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків, якщо це прямий умисел. Мотиви та мета - різні та на кваліфікацію злочину не впливають. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч.2 ст.194) є вчинення його: шляхом підпалу; вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; в особливо великих розмірах; що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна. Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності, а його обов'язковим додатковим об'єктом - здоров'я або життя особи.
Предметом необережного знищення або пошкодження чужого майна може бути будь-яке чуже для винного майно, крім окремих його видів, які поставлені під захист спеціальними кримінально-правовими нормами (зокрема це стосується військового майна ст.412). Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями або бездіяльністю, наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Спосіб знищення чи пошкодження майна на кваліфікацію вчиненого не впливає. Діяння становить склад злочину лише у випадку, коли такі дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей. Склад злочину - матеріальний. Відповідальність за цей злочин зумовлена лише його наслідками. Суб'єкт злочину - загальний. Суб'єктивна сторона злочину - необережність у формі злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Особа передбачає, що внаслідок вчинюваних нею дій чи бездіяльності можуть виникнути такі наслідки, як знищення (пошкодження) чужого майна та пов'язані з ними тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, але легковажно розраховує на відвернення вказаних суспільно небезпечних наслідків або не передбачає можливості настання вка-заних наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.Стаття 197. Порушення обов'язків щодо охорони майна
Об'єкт злочину — право власності, а також належний порядок виконання договору чи доручення щодо охорони чужого майна, який забезпечує право власності. Потерпілий - юридична або фі-зична особа, майно якої не було збережене. Предмет злочину — чуже майно, що було передане власником під охорону за договором чи дорученням іншій особі або відповідно до обов'язків цієї особи (сторож, водій, гардеробник, кур'єр, експедитор), яка несе перед власником обов'язок зберігати це майно.
Об'єктивна сторона — невиконання або неналежне виконання особою, якій доручене зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна. Тяжкі наслідки — оцінювальна категорія, яка підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи: неправомірне вилучення у власника, знищення чи пошкодження майна у великих розмірах, у великій кількості чи майна, яке мало надзвичайно важливе значення для виробничої діяльності їх власника чи було сімейною реліквією тощо.
Склад злочину — матеріальний. Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків — тяжких наслідків для власника майна.Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16 років, якій було доручено зберігання чи охорона чужого майна і яка не є службовою особою, зберігає майно на підставі трудового договору чи спеціального доручення (охоронець, сторож, водій-експедитор, кур'єр, гардеробник, пастух тощо).
Суб'єктивна сторона злочину — необережність у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості. При цьому обов'язки щодо охорони майна винними можуть бути порушені як необережно, так і умисно. Умисне сприяння особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, заподіянню тяжких наслідків для власника шляхом викрадення, знищення чи пошкодження майна, є пособництвом у вчиненні відповідного злочину і потребує кваліфікації за ч. 5 ст. 28 і відповідною статтею Особливої частини КК (наприклад, ст.ст. 185, 194).