55. Кримінальна відповідальність за заподіяння майнового збитку шляхом обману або зловживанням довіри без ознак розкрадання.
Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.
Об'єкт злочину - право власності. Потерпілим від злочину може бути як власник, так і законний володілець майна - фізична або юридична (державна організація, комерційне підприємство тощо) особа.
Предмет злочину - гроші, цінності, майно, що використовуються винною особою всупереч інтересам власника. Шкода, що спричиняється - це упущена вигода, тобто неодержаний прибуток.Об'єктивна сторона - заподіяння значної майнової шкоди потерпілому шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства. Відповідно до примітки до цієї статті значна майнова шкода - це шкода, яка в 50 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Власник не позбавляється майна, але винний може його незаконно використовувати (може ухилятися від сплати обов'язкових платежів або обертає грошові кошти, що мають надійти на користь власника, на власну користь). Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння значної майнової шкоди. Склад злочину - матеріальний.
Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років. Суб'єктом можуть бути як приватна особа, так і працівник підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. Вчинення такого діяння службовою особою слід кваліфікувати тільки за ст. 364 КК.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків. Мотиви - корисливі.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його (чч. 2 ст. 192 КК): 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) у великих розмірах.