71.Злочинні діяння щодо захисника чи представника особи (ст.397-400 КК).

Втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст.397)

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині забезпечення права особи на її захист чи представлення ЇЇ інтересів під час розгляду справи у суді, а також нормальна діяльність захисника чи представника особи.

2. Потерпілими від цього злочину є захисник та представник особи.

3. Об'єктивна сторона злочину може характеризуватися діями або бездіяльністю І проявляється у:

1) вчиненні у будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги;

2) порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці. Склад розглядуваного злочину у першій його формі має місце тоді, коли вчинення

зазначених перешкод: а) здійснюється щодо правомірної діяльності захисника чи представника особи; б) предметом такої діяльності є надання правової допомоги.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 397 дій.

4. Суб'єкт злочину загальний. При вчиненні цього злочину у формі порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці його суб'єктом переважно може бути особа, яка зобов'язана дотримувати (або забезпечити дотримання) зазначених гарантій.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 397) є вчинення його службовою особою з використанням свого службового становища. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 і коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст.398)

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, як9ий забезпечує діяльність захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги.

2. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) їх близькі родичі. Про поняття захисника і представника особи див. коментар до статей 374 та 397, а про поняття близьких родичів - коментар до ст. 115.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні суспільно небезпечних дій чи бездіяльності і може виражатися у:

1) погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна вказаних потерпілих (ч. 1 ст. 398);

2) заподіянні цим особам легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 398);

3) заподіянні їм тяжкого тілесного ушкодження (ч.3 ст. 398).

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою

ознакою умислу винного є усвідомлення ним соціального статусу потерпілого, а також зв'язку дій винного з діяльністю потерпілого (захисника або представника особи), пов'язаною з наданням правової допомоги (стосовно близьких родичів - їх родинного зв'язку із захисником або представником особи).

Мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два: бажання припинити певні дії захисника чи представника особи або помста за їх діяльність.

Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст.399)

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльність захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим обов'язковим його об'єктом виступає право власності, а додатковим факультативним -здоров'я, життя особи, громадський порядок, громадська безпека.

2. Предметом злочину може бути майно (рухоме чи нерухоме), що належить за правом приватної власності захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам.

3. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) їхні близькі родичі.

4. 3 об'єктивної сторони злочин може виявитись у формі: 1) знищення або 2) пошкодження майна зазначених вище осіб.

майна див. коментар до ст. 194.

Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження зазначеного у ст. 399 майна.

5. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 399, може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а передбаченого частинами 2 і 3 ст. 399-осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним: 1) факту належності знищуваного або пошкоджуваного майна захисникові, представникові особи або їхнім близьким родичам; 2) того, що таке знищення або пошкодження здійснюються у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням захисником або представником особи правової допомоги.

Мотив злочину безпосередньо обумовлений такою діяльністю захисника чи представника особи — ним виступають помста за неї або ж залякування таких осіб.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 2) спричинення ним шкоди в особливо великих розмірах (ч. 2 ст. 399), а особливо кваліфікуючими ознаками - 3) спричинення загибелі людей; 4) завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; 5) настання інших тяжких наслідків (ч.3 ст. 399).

Посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст.400)

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосудця, який забезпечує діяльність захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим обов'язковим його об'єктом виступає життя особи.

2. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) їх близькі родичі.

Про поняття захисника і представника особа див. коментар до статей 374 та 397, а про поняття близьких родичів - коментар до ст. 115.

3. Об'єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на життя зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його вмисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство.

Закінченим цей злочин вважається: у першій його формі - з моменту настання смерті потерпілого; у другій формі - з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.

4. Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-рІчного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому інтелектуальним моментом умислу має охоплюватись специфічний соціальний статус потерпілого (те, що він є захисником, представником особи чи близьким родичем однієї з цих осіб).

Мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два: бажання припинити певні дії захисника чи представника особи або помста за їх діяльність.