Висновки до розділу 3
Проведений аналіз правового регулювання принципу незворотності дії закону в часі в Україні та відповідної правозастосовної практики показав, що принципу незворотності загалом приділялося достатньо уваги, що випливає з широкої правової регламентації «Lex ad praetorian non valet», останній закріплений не тільки Конституцією, але й багатьма галузевими нормативними актами, що, вочевидь, свідчить про важливість та необхідність останнього в правовому житті суспільства; ключових позицій принципу в українському судочинстві.
Тільки його безпосередньому аналізу КСУ присвятив вісім своїх рішень.Однак поряд з позитивними моментами є, звичайно, негативні, зумовлені, насамперед, не зовсім глибинним розумінням соціального призначення цього принципу представниками законодавчого органу, що, відповідно, відображається на якості українського судочинства в цілому.
Два суперечливих рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення статті 58 Конституції України породили плутанину в практиці судів загальної юрисдикції. Йдеться про рішення відносно суб'єктного складу застосування принципу незворотності (№1-рп/99 від 9 лютого 1999 р.) та щодо меж дії його винятку (№3-рп/2001 від 05.04.2001 р.).
З огляду на це, існує необхідність у вдосконаленні текстуального формулювання принципу «lex ad praetorian non valet» у ст.58 Конституції України в частині розширення меж дії винятку із принципу незворотності, шляхом поширення його дії не тільки на нормативно-правові акти які пом'якшують чи скасовують відповідальність особи, але й на інші, які будь- яким чином поліпшують правове становище особи, та передбаченні застереження про однакове застосування принципу як до фізичних, так і до юридичних осіб.
Окремі положення цього розділу відображені у науковій праці [63].