Поняття та зміст права власності
Власність — економічна категорія, що є одним із проявів суспільних відносин
із приводу привласнення матеріальних благ. Право власності — сукупність
правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що
виникають із присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами
та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з
володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності розглядаютьяк в об'єктивному, так і в суб'єктивному аспектах. В об'єктивному аспекті
право власності — сукупність правових норм, що регулюють суспільні
відносини з володіння, користування і розпорядження майном. Правовою
основою закріплення права власності в Україні є Конституція України,
Цивільний кодекс України, Закон України "Про власність" та інші законодавчі
й нормативні акти. У суб'єктивному аспекті право власності являє собою
сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження
майном. Володіння — фактична наявність речі в господарстві власника та його
можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння може бути законним
(наприклад, наявність в особи речі за правом власності) та незаконним
(скажімо, володіння майном, добутим злочинними діями, привласнення
знахідки). Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не
знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном) і недобросовісне
(коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне).
Користування — право вилучати з речей їхні корисні властивості (наприклад,
обробляти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчування, носити
одяг і взуття). Розпорядження — право визначати юридичну або фактичну долю
майна (наприклад, продавати, дарувати, обмінювати, переробляти, заповідати
тощо). Сукупність зазначених повноважень в особи дають підстави вважати її
власником відповідного майна.