1. Поняття та структура суспільства

Суспільство – являє собою певний продукт взаємодії людей, певна організація їхньої діяльності, своєрідна взаємодія між людьми їх об’єднаннями та спільнотами.

Вказане визначення надає можливість характеризувати суспільство:

1) як явище, що розвивається та вдосконалюється;

2) як багатоаспектне явище, що відображає специфіку розвитку різноманітних сфер суспільних відносин;

3) як явище, яке формується під впливом взаємодії людей;

4) як систему взаємозв’язків, які існують між різноманітними суб’єктами.

Цінність суспільства, його організованість та порядок забезпечується таким явищем, як влада.

Призначення влади є забезпечення управління у суспільстві і забезпечення контролю за діяльністю суб’єктів здійснення організації взаємовідносин між людьми.

Влада – це певна .можливість суб’єкта, тієї чи іншої соціальної спільності (роду, класу, народу) підкорювати владній волі інших суб’єктів шляхом застосування різноманітних методів.

Влада є самостійною категорією, що характеризується ознаками:

1) являє собою надбудову суспільства та залежить від рівня економічного розвитку;

2) не може існувати поза волею суб’єктів;

3) влада, з однієї сторони, є нав’язуванням волі підвладним суб’єктам, а з іншої сторони - вимагає підкорення волі владній силі;

4) передбачає наявність суб’єктів, які втілюють свою волю у змісті самої влади;

5) засновується на силі та має механізм примусу;

6) впливає на суспільні процеси з метою їх упорядкування;

7) має визначену мету;

8) має визначену сутність.

В історичному аспекті соціальна влада поділяється на недержавну та державну. Необхідною умовою розвитку суспільства є відповідний порядок, що являє собою урегульованість та упорядкованість суспільних відносин з метою забезпечення гармонії у поведінці суб’єктів.

Суспільний ( соціальний) порядок має наступні ознаки:

1) відображає певний рівень організації суспільного життя;

2) забезпечує ритмічність та взаємодію різних сфер суспільства;

3) гарантує безпеку та спокій у суспільстві;

4) забезпечує реалізацію відповідних інтересів;

5) є результатом регулювання за допомогою механізму примусу.

Регулювання – певний спосіб направлення поведінки людей, введення її до певних рамок з метою забезпечення прогнозованого розвитку.

Закономірностями соціального регулювання є:

1) кожному суспільству притаманний відповідний рівень соціального регулювання;

2) перетворення психобіологічного регулювання на соціальне (перехід від інстинктів до поведінки, яка обумовлена розумом).

3) із вдосконаленням суспільства відповідно вдосконалюється система засобів соціального регулювання.

2.