Обмеження цивільної дієздатності

Цивільна дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набувати

цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки, тобто його

здатність розпоряджатися власними правами і нести відповідальність за свої

дії.

фізичної особи. Виходячи з цього, цивільна дієздатність поділяється на такі

види: повна дієздатність; часткова дієздатність; мінімальна дієздатність;

обмежена дієздатність; визнання громадянина недієздатним. Повна

дієздатність настає з досягненням повноліття — 18 років. Згідно з чинним

законодавством у разі одруження особи до досягнення повноліття повна

дієздатність у неї настає з моменту одруження. Часткову дієздатність мають

фізичні особи у віці від 15 до 18 років. Вони мають право укладати угоди за

згодою їхніх батьків (усиновителів) чи піклувальників. Крім того, вони

можуть самостійно здійснювати дрібні побутові угоди; розпоряджатися своєю

заробітною платнею чи стипендією; реалізовувати свої авторські та

винахідницькі права; робити вклади до кредитних установ і розпоряджатися

ними; володіти, користуватись і розпоряджатися майном трудового або

селянського господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених

господарств; бути членами громадських організацій; нести відповідальність

за заподіяну ними шкоду іншим особам. Мінімальна дієздатність характерна

для осіб віком до 15 років, які мають право здійснювати тільки дрібні

побутові угоди та робити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними.

Якщо ж вклад було зроблено на ім'я неповнолітнього іншою особою, то

розпоряджатися ним до виповнення неповнолітньому 15 років будуть батьки чи

інші його представники (всиновителі чи опікуни). Обмежена дієздатність може

бути визначена судом громадянам, які зловживають спиртними напоями або

наркотичними засобами. Вони можуть укладати угоди щодо розпорядження

майном, а також отримувати заробітну платню, пенсію чи інші види доходів та

розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних

побутових угод. Громадянин, який через душевну хворобу чи недоумство не

здатний розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнаний

судом недієздатним, а відтак над ним установлюється опіка, що приводить до

втрати ним можливості щодо укладання угод. Односторонні угоди (наприклад,

заповіт, видача доручення і т. ін.), що були укладені до визнання особи

недієздатною, втрачають чинність, у разі одужання чи значного покращання

здоров'я громадянина, якого визнано недієздатним, суд поновлює його в

дієздатності.