Конституційне право – провідна галузь національного права України

Конституційне право України являє собою систему правових норм, що регулюють

відносини народовладдя. Предметом конституційного права України є особливе

коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення

публічної влади в Україні.

а саме: стосуються всіх найважливіших сфер життєдіяльності суспільства;

виступають як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та

інших сферах життя суспільства. Отже, конституційно-правові відносини — це

суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, суб'єкти

яких наділяються взаємними правами та обов'язками, згідно з котрими вони

повинні функціонувати. Під принципами конституційно-правового регулювання

розуміють найзагальніші нормативно-регулятивні правила поведінки, у яких

відображаються сутність і соціальне призначення конституційного регулювання

суспільних відносин. До них відносять принципи: верховенства права;

верховенства і прямої дії Конституції та законів у загальної демократії;

поділу влади; гуманізму; пріоритетності норм і принципів міжнародного права

порівняно з вітчизняним законодавством; державного та іншого гарантування

прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, народовладдя, захисту

суверенітету й територіальної цілісності України і т. д. Конституційно-

правова норма — загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене чи

санкціоноване державою з метою регулювання та охорони певних суспільних

відносин, які становлять предмет конституційного права, їхніми ознаками є

те, що вони: регулюють особливе, коло суспільних відносин, що стосується

здійснення народовладдя; встановлюють порядок створення інших правових

норм. мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм; відрізняються

особливою структурою в тому розумінні, що для них не є характерною

тричленна структура (гіпотеза, диспозиція та санкція). Деякі конституційно-

правові норми (норми-принципи, норми-декларації) взагалі мають лише

диспозицію. Метод конституцтно-правового регулювання — сукупність способів

і засобів, із допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що

становлять предмет конституційного права. Він характеризується: найбільшою

загальністю; максимально високим юридичним рівнем; універсальністю;

доцільністю; поєднанням прямого та опосередкованого регулювання. Відповідно

до конституційно-правового регулювання існує наука конституційного права.

Її можна визначити як галузеву юридичну науку, що являє систему знань про

конституційно-правові норми, відносини та інститути, конституційно-правове

регулювання загалом.