Форми держави

Організація державної влади великою мірою залежить від форм держави.

Розрізняють форму правління, форму державного устрою, форму державно-

правового режиму. Форма правління — це організація верховної державної

влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв'язок її

органів, а також взаємовідносини з населенням країни.

правління: монархія і республіка. Монархія — така форма правління, за якої

верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що

належить до правлячої династії. Абсолютна монархія — це форма правління, за

якої верховна влада зосереджена в руках одноособового глави держави

(монарха). За обмеженої монархії законодавча влада належить

парламентові, виконавча — монархові (чи кабінету міністрів), судова —

судам. У президентській республіці: президент обирається всенародне або за

особливою процедурою; президент є главою держави і здійснює виконавчу

владу; законодавча влада належить представницькому органові (парламенту);

президент має право відкладного вето та інші права (скажімо, право

розпустити парламент). У змішаній республіці є елементи як президентської,

так і парламентської форм правління (приміром, в Україні). Форма

територіального устрою — національно-територіальна та адміністративно-

територіальна організація державної влади. Теорія права розрізняє просту й

складну форми державного устрію. Проста (унітарна) держава — єдина держава,

що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються

певною самостійністю. Для державних органів характерна наявність: єдиної

системи державних органів; єдиного законодавства; єдиної території; єдиного

громадянства; єдиної загальнодержавної символіки тощо. Складна держава —

формується з відокремлених державних утворень, що користуються певною

самостійністю. До такої форми держави належать: федерація, конфедерація, а

за твердженням деяких авторів — і імперія. Федерація — союз держав з

структурою державного механізму, що криє в собі як загальнофедеративні

державні організації, систему законодавства, так і аналогічні організації

та законодавство суб'єктів федерації.

засадах (Російська Федерація, США). Конфедерація — добровільне об'єднання

самостійних держав для досягнення конкретної мети. У конфедерації немає

єдиної (або подвійної) системи органів, законодавства, території,

громадянства. Це нестійка форма об'єднання, яка з часом або розпадається,

або перетворюється на федерацію. Імперія — примусово утворена, зазвичай

через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої

повністю залежать від верховної влади. Державно-правовий режим — сукупність

засобів і способів реалізації державної влади, що відображають її характер

і зміст з огляду на співвідношення демократичних і недемократичних засад.

Розрізняють демократичний і недемократичний режими. Демократичний правовий

режим — це здійснення державної влади на засадах чинного права з

використанням демократичних форм народного представництва, виконавчо-

розпорядчої діяльності, правосуддя, контролю і нагляду, рівноправність

населення, а також гарантування їхніх прав, свобод, законних інтересів.

Недемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні. Тоталітарний

режим — сукупність таких засобів і способів реалізації державної влади, за

яких уся життєдіяльність суспільства і кожного окремого громадянина

абсолютно регламентована. Авторитарний режим — така сукупність засобів і

способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках

правлячої верхівки . Форма держави характеризується відповідною

організацією та реалізацією публічної влади, взаємозв'язком держави з

особою і суспільством.