Джерела права
Джерела права це зовнішні форми прояву юридичних норм, способи юридичного
виразу права. До джерел права відносять: нормативний акт; правовий звичай;
судовий чи адміністративний прецедент; нормативний договір.
Правовий звичай— санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.
Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент — рішення компетентного
органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час
розв'язання всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.
Нормативний договір — правила поведінки загального характеру, що
встановлені за домовленістю і згодою двох чи більше суб'єктів і
забезпечуються державою. Нормативно-правовий акт — рішення компетентних
суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний
характер, зовнішній вигляд офіційного документа в письмовій формі,
забезпечується державою. Нормативно-правові акти поділяють на закони й
підзаконні нормативно-правові акти. Закони — нормативно-правові акти, що
видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють
найважливіші суспільні відносини в країні. Крім конституції країни, є ще
такі види законів: конституційні; органічні; звичайні. Підзаконні
нормативно-правові акти — результат нормотворчої діяльності органів держави
(їх посадових уповноважених на те державою громадських об'єднань із
установлення, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових
документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів.
Розглядають такі види актів залежно від суб'єктів, що їх видали: нормативні
акти Президента України; акти Верховного Суду України; акти Кабінету
Міністрів України, Верховної Ради України; акти міністерств, державних
комітетів, відомств; нормативні акти державних адміністрацій; нормативні
акти органів регіонального та місцевого самоврядування; нормативні акти
керівників державних підприєств; інші. Нормативні акти діють у часі,
просторі та щодо кола осіб.