2. Значення для науки і практики філософського осмислення глобальних проблем сучасності
У монографії «Глобалізація і безпека розвитку» авторського колективу на чолі з О. Г. Білорусом і Д. Г. Лук’яненком, котра вийшла друком у КНЕУ в 2001 р., визначено засадничі постулати сучасної глобалістики:
¾ світ і світове людство є єдиним глобальним організмом;
¾ глобалізація світу — це об’єктивне історичне явище і процес, на який можна впливати і яким можна керувати об’єднаними, солідарними зусіллями людства;
¾ глобалізація несе в собі нові небачені можливості для розвитку людства і нові небачені загрози його існуванню;
¾ людство мусить солідаризуватись і об’єднатись перед феноменом глобальних загроз і для розв’язання глобальних проблем;
¾ глобальну кризу людства можна перебороти;
¾ глобальну катастрофу людства ще можна відвернути;
¾ глобальні проблеми — це не лише невиконані завдання, а й великі загрози всьому людству;
¾ глобальні інтереси треба ставити понад національні;
¾ глобальна інтеграція — це закономірність розвитку людства;
¾ сучасна людина як найвища соціальна цінність набула глобального характеру і стала в центрі процесів глобалізації;
¾ у майбутньому людство навчиться попереджувати виникнення глобальних проблем;
¾ у підвалини інтегрованих системних парадигм глобалістики може бути покладено концепцію ноосфери В.І.
Вернадського.На думку М. М. Мойсеєва, ідею ноосфери необхідно перетворити в теорію ноосферогенезу, яка допоможе людству попередити виникнення небезпечних глобальних проблем у майбутньому й обмежити негативні наслідки наявних, тобто зробити процес глобалізації керованим.
Глобалістика стимулює розвиток багатьох наук (екології, економіки, демографії, інформатики, математики, прогностики, соціології, політології, філософії) і сама акумулює досягнення названих наукових знань у своїй теорії і практиці постановки, аналізу і розв’зання глобальних проблем сучасності.