Зародження буржуазних відносин.
Соціально-економічна еволюція, що супроводжувалася розвитком торгівлі і ремесла, ростом міст, розкладом натурального господарства, не могла не вплинути на суспільно-політичний та економічний устрій європейських країн.
У деяких з них склалися сприятливі умови для формування капіталістичних відносин. З розкладом цехових структур виникає нова форма промислового виробництва – мануфактура, яка об’єднала під одним дахом великі маси вільнонайманих робітників. Головними причинами її виникнення були дальший поділ праці, широкий розвиток товарно-грошових відносин, а отже і значне збільшення ремісничої продукції, що надходила на ринок. Перші мануфактурні підприємства з’являються у найбільш розвинутих містах Італії, а також у центрах експортної торгівлі – фландрських, голландських та інших містах, де зародки капіталістичного виробництва спостерігалися вже у XIV-XV ст. Ще у середині XIII ст. в Італії розпочалося звільнення селян від кріпосної залежності, що було пов’язано з розвитком міст і ліквідацією політичної влади феодалів. Міста-держави користувалися своїм новим владним становищем для звільнення селян, які отримували особисту свободу і поповнювали верстви вільнонайманих робітників у містах.Наприкінці XIV – на початку XV ст. формується капіталістична мануфактура в Англії. Її підприємства з’являються переважно на селі і займаються переробкою вовни. Водночас відбувалася заміна панщини грошовою рентою, що давало селянству більшу особисту свободу і прокладало шлях до ліквідації кріпосництва. В XV ст. майже всі селяни були переведені на грошові платежі і більшість з них викупилася на волю. Змінилося й соціальне обличчя англійського дворянства. Чимало дрібних і середніх феодальних земельних власників – рицарів – жили вже не стільки феодальною рентою, скільки експлуатацією найманої праці сільських батраків. Разом із багатими городянами, що купували землю, та заможними селянами вони склали нове дворянство, тісно пов’язане з ринком.
Розвиток виробництва, формування внутрішнього ринку, загострення соціальних конфліктів зумовили глибокі зміни у соціально-політичній структурі європейського суспільства, що призвели до загальної кризи феодально-католицької системи.
Вона супроводжувалася виникненням поряд з двома традиційними класами – феодалів і селян – нової соціальної верстви – буржуазії, яка формувалася з ремісників і купців, власників промислових підприємств. Зосередивши у своїх руках значні кошти, буржуазія ставала дедалі впливовішою силою у феодальному суспільстві. Її значення зростало мірою розвитку торгівлі й виробництва, посилення ролі грошей як засобу обміну. Відчуваючи під собою міцний економічний грунт, новий клас намагався посісти відповідне місце у політичному житті, що вело до загострення його боротьби з феодалами.Розвиток товарно-грошових відносин, що дедалі більше розкладав натуральне господарство, підривав економічну силу і колишню політичну могутність феодальної аристократії. Потребуючи весь час грошей для постійних воєнних походів, придбання предметів розкоші та інших витрат, які б забезпечували зовнішній блиск найбільш привілейованого стану, феодали не зупинялися перед позиками за великі відсотки, заставами земель тощо. Зрештою надмірні витрати виявлялися непосильними для багатьох із них і призводили до розорення. Відповідно звужувались і політичні можливості феодальної верхівки, її здатність неподільно панувати в суспільстві. В результаті тривалої боротьби першими з-під зверхності великих феодалів вийшли міста й міське населення. Одночасно відбувалося часткове або повне звільнення (за викуп) частини заможного селянства. Чимало феодалів розривало свій зв’язок із землею і переселялося до міста, віддаючи землю в оренду або продаючи її новим власникам із середовища буржуазії.