<<
>>

§ 1. РОЗКЛАД КАТОЛИЦЬКО-ФЕОДАЛЬНОЇ СИСТЕМИ У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ

Феодально-католицька система, що склалася в країнах Західної Європи в епоху середньовіччя, визначала головні засади їхнього соціально-економічного, політичного і культурного розвитку.

Середньовічний католицизм і феодалізм виробили своєрідні форми буття романо-германських народів, які виділяли їх в особливий західний світ, відмінний від східної греко-слов’янської спільноти. В основі феодальної системи було володіння великою земельною власністю, що надавало власникові право державної влади (хоча й у політичній залежності від вищого власника) і ставило у юридичну залежність від нього безпосередніх виробників – селян. Істотною рисою феодалізму виявилося роздрібнення верховної влади, поєднання її із землеволодінням і встановлення васальної ієрархії в середовищі феодалів. Чим незалежнішими ставали феодальні власники від короля, тим більшою мірою землеволодіння ставало основою політичної влади і тим глибше суспільство поділялося за ієрархічними ступенями. З іншого боку, процес руйнування феодалізму, якщо брати його політичний аспект, полягав у державному об’єднанні; відокремленні державної влади від землеволодіння і зникнення системи васалітету. Верховна влада зосереджується в одних руках, феодальні сеньйори перетворюються на поміщиків, ієрархічні «сходи» змінюються загальним підданством королю. Період повного торжества феодалізму у політичній сфері розпочинається приблизно із розпадом імперії Карла Великого і триває до кінця хрестових походів, змінюючись періодом відродження державницьких засад і посилення королівськоі влади. Феодалізм як політична система характеризувався насамперед неподільністю влади і землеволодіння, тобто не могло бути землеволодіння без влади і влади без землеволодіння. У поступовому поєднанні одного й другого факторів і полягав процес феодалізації, у відокремленні – руйнування політичного феодалізму.

Соціально-економічним аспектом феодалізму було поєднання великого землеволодіння з дрібним господарством, внаслідок якого селянин, з одного боку, був забезпечений землею, а з іншого – перебував у юридичній залежності від землевласників.

Форми такого поєднання могли бути різноманітними: короткотермінова оренда землі вільною людиною, довічне користування ділянкою кріпаком, різні проміжні форми. Процес розкладу феодалізму в соціально-економічному плані тривав довше, ніж занепад його політичних засад і відбувався у двох площинах. З одного боку, він полягав у звільненні особи і землі від тієї «кріпості», яку на них накладало феодальне право. Причому особисто вільні селяни ще тривалий час мали лише доступ до землі, що залишалася власністю феодала, і сплачували чинш або відбували натуральні повинності за ведення на ній господарства. З іншого – це було поступове «відкріплення» селянства від землі, руйнування тих зв’язків, що встановилися між великим і дрібним господарством, і поступовий перехід до господарювання на засадах вільного найму.

Феодалізм призвів до поділу суспільства на дрібні замкнуті структури. Разом з тим, він став відправним пунктом усього наступного економічного і політичного розвитку Західної Європи, який полягав у розгортанні промислово-торговельної діяльності, розвитку товарно-грошових відносин, піднесенні соціальної ролі міста над помістям, об’єднанні феодальних сеньйорій у великі держави.

Ще однією підвалиною історичного буття народів Європи був католицизм. Середньовіччя сформувало його у цілісну духовно-культурну систему, що охоплю-вала усі прояви особистого і громадського життя. Римо-католицька церква мала свою ієрархію, що поширювалась на всі країни Західної Європи, свою політичну доктрину, що вчила про перевагу церкви над державою. Вона мала у своєму розпорядженні власну судово-правову систему, свої фінанси, що формувалися шляхом збирання різних податків на користь церкви. Церква сформувала власну філософську доктрину, виробила етичні норми, що базувалися на проповіді аскетизму, свій монастирський тип співжиття, свої духовні братства і школи. Духовні особи досить рано зробилися великими землевласниками – членами феодальної ієрархії, мали власні землі, васалів і кріпосних.

В результаті церква мала змогу реально протидіяти світським феодалам у боротьбі за владу над суспільством і утверджувати свою політичну й економічну могутність.

Після падіння Західної Римської імперії церква зуміла зберегти свою організацію і виступила своєрідною противагою тенденціям феодальної роздробленості, що набирали сили у соціально-політичному розвитку європейського світу. Феодальна роздробленість завдала сильного удару державній владі, проте виявилась нездатною дезорганізувати церкву. Папство стало тим елементом, який зв’язував відособлені політично народи католицького світу у певну цілісність, духовною столицею якої був Рим, а мовою богослужіння і писемності – латина. Папський престол сформував певну систему відносин з усіма країнами Західної Європи, послуговувався цілою армією ченців, мав величезну паству, якою він керував від імені Бога. Все це давало йому можливість вести боротьбу з європейськими світськими володарями за їх політичне підпорядкування церкві. В XI-XIII ст. католицька система досягла своєї найвищої точки розвитку. Це був час грандіозних заходів феодально-католицького світу – хрестових походів, духовно-рицарських орденів і папської міліції, жебракуючих ченців, схоластичної філософії і політичної теорії, яка передбачала підпорядкування церковному авторитетові і людського розуму, і світської влади. Проте Європі не судилося перетворитися на величезну теократію.

<< | >>
Источник: Терещенко Ю.І.. Україна і європейський світ: Нариси історії від утворення Старокиївської держави до кінця ХVІ ст. – К.: Перун,1996. – 496 с.. 1996

Еще по теме § 1. РОЗКЛАД КАТОЛИЦЬКО-ФЕОДАЛЬНОЇ СИСТЕМИ У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ:

- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -