ҐОТИ.
— Після 9-вікового побуту на українських степах прийшов несподіваний і скорий кінець іранським племенам, у наслідок появи на Україні Германських Ґотів;
Правітчина їх у Скандинавії, одначе вже в I в.
до Xp. бачимо їх по сім боці Балтийського моря над p. Вислою, мабудь як володарів тамошньої людности. Коли укріпленнє Римлянами линії Рену і Дунаю поставило гать Германському переселенню на захід і південь, як було доси, почала еміґрацийна филя Ґерман іти в напрямі най- слабшого опору. Таким робом рушили Ґоти разом із ин- шими дрібнішими Германськими племенами в південно- східнім напрямі, з долини pp. Висли і Німана у сточища Дністра і Дніпра, завойовуючи по дорозі ріжні племена. Коло 20Q p. появляються вони над самим Чорним морем, займивши весь скитсько-сарматський простїр між Доном і Дунаєм. Onip сарматських племен, слабо организованих, упав відразу, останки Іранців, на скілько не піддалися й не ассимилювалися, витиснені були за Дін у Підкавказє> де були знані ще довший час під назвою Аланів (пізніших Яссіз, тепер Осетин). Політично були Ґоти зразу одноцільні, згодом звязки стали слабші і між ними дійшло др політично-племінного відокремлення східних і західних Ґотів (Остґотів і Вестґотів).3 нових осель роблять Ґоти походи на простори римської держайи, у глибину балканського півострова, навіть у Малу Азію, так що Римляне не лише мусіли відкуповуватися, а й були присилувані пожертвувати дакійською провинціею (275). Сюзаймили західні Ґоти, які тим способом перейшли у карпатську лісовуполосу. Се відбилося на їх другій назві Тервинґи, коли натомість східні понад Дніпром називалися Ґревтинґами (імена близькі нашим: Деревлянам і Полянам). Підчас коли західні Ґоти творили тілько вільний федеративний союз і проби у них утворити сцентралізовану королівску владу не принесли більших успіхів, вцтворили й удержали східні Ґоти одноцільну мо- нархичну державу, якої основою стали Дніпро і Дністер.
Остґотська держава перевисшила все, що доси Іранці створили були на українських землях.
Вже з появою Ґотів на Україні дісталася ціла степова і лугова полоса під їх власть; здодом їх вплив почав розтягатися й на лісові околицї, куди вели звязки Ґотів з їх давнішою батьківщиною. B середині IV в. опинилися під більшим або меншим вцливом Остґотів усі племена між Чорним і Бал- тийським морем. Сталося се завдяки завоюванням короля Ерманариха (350—375). Очевидна річ, що політична залежність земель на далекій півночи маліла з від- даленнєм, ставала більше формальною, та мабуть таки сій Сфме остґотськіЙ державі треба приписати промощеннє великого водяного шляху межи Балтийським і Чорним морем, славної опісля „дороги Варягів у Грецію", по pp. Дніпрі, Двині й Волхві, яка відограла 500 літ пізніше таку велику ролю в історії східної Европи. Маємо всяку підставу догадуватися, що на сі часи “припадав також початок зросту Київа/ як торговельного осередка.B межах ґотських володінь почався живий рух переселення, головно словянських племен, які з верхівій pp. Одри — Лаби — Морави — Висли посунулися на схід і північ, саме вздовж чорноморсько - балтийського вододілу. Разом із сим одержала тепер греко-скитська культура, яку застали Ґоти на Україні, нові елементи, ґермансько- словянські; почав вироблятися новий культурний тип, тим легче що Ґоти, як Ґермани взагалі, показалися легко приступними християнству (переклад біблії на ґотську мову у IV в.). Одним словом — якби так остґотська держава, якої контури зарисувалися були в IV в., була удержалася довший час, булаб мабуть східна Европа взагалі, та Україна
. * * сл ' * _ « -^ O
з окрема, дістала зовсім иншии племінно-культурнии вигляд' та слідом за сим історія Европи булаб пішла цілком иншим шляхом. Ta початий процес насильно перервався гунською хуртовиною.
12.