2.4.1.Методичні поради до вивчення теми

При вивченні цієї теми, насамперед, слід згадати особливості сімейних правовідносин, що дають підстави виділити їх як окрему сферу суспільних відносин, а також поділу цих відносин на певні види: відносини між подружжям; відносини між батьками і дітьми; відносини опіки і піклування; відносини по усиновленню.

Підставами виникнення сімейних правовідносин є: реєстрація шлюбу; близьке родство (можливо і без реєстрації шлюбу); усиновлення дитини незаміжньою жінкою (неодруженим чоловіком); прийняття дітей одинокими людьми на постійне виховання без усиновлення, встановлення опіки чи піклування над дітьми.

Для визначення особливостей сімейних правовідносин необхідно з‘ясувати також поняття сім‘ї, саме як юридичної категорії, оскільки це явище вивчається й іншими науками, як-от: соціологія, психологія, педагогіка, етика тощо.

Загальне юридичне поняття сім’ї закріплене в новому Сімейному кодексі України (2002 р.). За положеннями цього кодексу сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Права члена сім’ї має й одинока особа. Право на створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку. Сім’ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

Сімейні відносини є стійкими, тривалими, за загальним правилом довічними, тому тимчасова відсутність одного з членів сім’ї не порушує їх в юридичному розумінні поняття сім’ї, яка як правовий зв’язок зберігається при фактичному розпаді сім’ї в її соціальному розумінні. Зокрема, при фактичному розриві відносин між подружжям юридично сім’я, як правові відносини між ними, ще продовжує існувати. Тобто зберігаються всі права й обов’язки, що ґрунтуються на шлюбі.

Поряд з цим, між чоловіком та жінкою, які фактично проживають однієї сім‘єю, але не реєструють шлюбу, не виникає шлюбних правовідносин, однак відносини між ними регулюються новим Сімейним кодексом України.

Особливостей сімейних правовідносин є те, що їх суб’єктами можуть бути лише громадяни, тобто фізичні особи особи, які виступають по відношенню один до одного як подружжя, діти, батьки, близькі родичі, усиновителі, усиновлені, опікуни, піклувальники, підопічні.

Правоздатність у сімейному праві виникає, як правило, з моменту народження (наприклад, право на одержання утримання від батьків), а в окремих випадках – з досягненням певного віку ( зокрема, шлюбна правоздатність). У сімейних правовідносинах правоздатність може обмежуватися законом (зокрема, не допускається укладення шлюбу між родичами по прямій висхідній чи низхідній лінії). Дієздатність у сімейному праві настає з досягненням певного віку (так, укладати шлюб в змозі особи, що досягли 17 років (жінки) та 18 років (чоловіки).

Об’єктами сімейних правовідносин є особисті немайнові блага, дії і майно.

У сфері сімейних правовідносин суб’єктивні права та обов’язки (навіть майнові) не можуть передаватися іншим особам; лише окремі з них можна реалізувати через представників (так, батьки або усиновителі можуть доручити догляд за дитиною няні, виховательці, проте, це не означає, передачу батьківських прав та обов’язків іншій особі).

Велика група сімейних правовідносин виникає на основі родства їх учасників. Лінії родства є пряма (висхідна та низхідна) і бокова.

Характерною ознакою сімейних правовідносин є те, що на них за загальним правилом не поширюється позовна давність, оскільки тут переважають особисті немайнові правовідносини. Отже позовна давність не застосовується до вимог про розірвання шлюбу, визнання його недійсним, про встановлення батьківства, про скасування усиновлення та визнання його недійсним і т.ін. Однак, є певні винятки, встановлені Сімейним кодексом України, коли у застосовується строк позовної давності. Це стосується вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя; про стягнення аліментів за минулий час та деякі інші.