Стаття 66. Землі промисловості

1. До земель промисловості належать землі, нада­ні для розміщення та експлуатації основних, підсоб­них і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підпри­ємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміні­стративно-побутових будівель, інших споруд.

2. Землі промисловості можуть перебувати у дер­жавній, комунальній та приватній власності.

156

3. Розвори земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверд­жених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних діля­нок здійснюється з урахуванням черговості їх осво­єння.

4. Надання земельних ділянок для потреб, пов'я­заних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користу­вання надрами і відновлення земель згідно із затверд­женим проектом рекультивації на раніше відпрацьо­ваних площах у встановлені строки.

Правовий режим земель промисловості характери­зується особливостями, які обумовлені їх основним цільовим призначенням.

Землі промислових підприємств, установ і організа­цій в основному знаходяться в управлінні відповідних промислових міністерств і відомств, склад яких в сис­темі управління не є стабільним. В той же час органами управління землями промислових підприємств можуть виступати і непромислові міністерства і відомства. Так, Міністерство культури і мистецтв України має у своєму підпорядкуванні необхідні йому промислові підприєм­ства, які використовують земельні ділянки.

Основне цільове призначення цих земель полягає в тому, що вони служать основою для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних буді­вель та споруд підприємств, їх під'їзних шляхів, інже­нерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Основні, підсобні та допоміжні будівлі і споруди — це об'єкти нерухомого майна, які нерозривно пов'яза­ні з відповідними земельними ділянками.

Основними будівлями і спорудами вважаються такі, ЩО визначають призначення використання земельних ділянок, на яких вони розміщені. На одній земельній ділянці можуть бути розташовані декілька основних будівель і споруд різних за призначенням.

157

Допоміжні будівлі і споруди виконують функції допоміжного (другорядного) значення в процесі вико­ристання відповідної земельної ділянки.

Підсобні ж будівлі і споруди забезпечують функці­онування основних будівель і споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для по­треб промисловості, повинні бути всебічно обґрунтова­ними і мінімально необхідними. Вони визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації.

У зв'язку з тим, що будівництво промислових об'­єктів (будівель і споруд) здійснюється, як правило, на протязі тривалого періоду, відведення відповідних зе­мельних ділянок здійснюється поетапно з урахуванням черговості будівництва і фактичного освоєння земель.

Внутрішня організація території промислового під­приємства визначається проектом будівництва, а в по­дальшому — потребами його виробничої діяльності. Земельні права і обов'язки підприємства у цій галузі регулюються актами відомчого управління землекори­стування промислових підприємств відповідного виду. Але перелік і зміст прав і обов'язків по використанню і охороні земельних ділянок повинен відповідати тим вимогам, які закріплені Земельним кодексом.

Стосовно використання земель підприємствами гір­ничодобувної промисловості законом передбачені де­які особливості, оскільки у цих випадках право кори­стування відповідними земельними ділянками нероз­ривно пов'язане з правом користування надрами.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться, по-перше, піс­ля оформлення в установленому порядку права кори­стування надрами, по-друге, після відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Згідно ст. 18 Кодексу України про надра земельні ділянки для користування надрами надаються корис­тувачам надр після одержання ними спеціальних до­зволів (ліцензій) на користування надрами чи гірни­чих відводів. Надання спеціальних дозволів (ліцензій)

1КЯ

здійснюється після попереднього погодження з відпо­відною радою питання про надання земельної ділян­ки для зазначених потреб, крім випадків, коли у на­данні земельної ділянки немає потреби.

У тих випадках, коли підприємство гірничодобувної промисловості уже використовувало земельну ділян­ку, пов'язану з користуванням надрами, воно зобов'я­зане відновити відповідну земельну ділянку. Таке від­новлення повинно здійснюватися згідно із затвердже­ним у встановленому порядку проектом рекультива­ції земель і у відповідні строки.

Користування підприємствами гірничодобувної про­мисловості земельними ділянками, як правило, здійсню­ється на площі залягання корисних копалин. У зв'яз­ку з цим треба наголосити, що стосовно забудови та­ких ділянок Кодекс про надра (ст. 68) встановлює спе­ціальні вимоги.

Забудова площ залягання корисних копалин загаль­нодержавного значення, а також будівництво на ділян­ках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуван­ням корисних копалин, допускається у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними тери­торіальними геологічними органами та органами дер­жавного гірничого нагляду.

Порядок забудови площ залягання корисних копа­лин загальнодержавного значення встановлено поста­новою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року.1

Навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушко­дження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні ділянки та інші природні об'єкти згідно ст. 112 Земельного кодексу створюють­ся охоронні зони

Крім того, навколо промислових об'єктів, які є дже­релами виділення шкідливих речовин, запахів, підви­щених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і елект­ромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих ви­

1 ЗП України.— 1995.— № 3.— Ст. 80.

159

промінювань тощо, з метою відокремлення таких об'­єктів від територій житлової забудови у відповідності зі ст. 114 Земельного кодексу створюються санітарно-захисні зони.

У межах санітарно-захисних зон забороняється бу­дівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфра­структури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель охоронних та санітарно-захисних зон визначається законодавством України. Створення охоронних та санітарно-захисних зон не позбавляє власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, землі яких опинилися в межах цих зон, права власності або користування ними з обмеження­ми, встановленими для цих зон.