Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду
Землі природно-заповідного фонду — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду є одна з категорій, що входить до складу земель України (пункт «в» статті 19 Земельного кодексу). Віднесення земель до цієї категорії чи зміна її цільового призначення здійснюється на підставі рішень органів державної влади
100
та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України, а також пунктом 37 статті 26 і пунктом 24 статті 43 Закону України від 21 травня 1997 року «Про
місцеве самоврядування в Україні».1
Статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду надається згідно з Законом України від 16 червня 1992 року «Про природно-заповідний фонд України».
Завдання, науковий профіль, особливості природоохоронного і земельного режиму та характеру функціонування природних і біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього закону України і затверджуються:
Міністерством екології та природних ресурсів України — щодо територій та об'єктів природно-заповідно-го фонду загальнодержавного значення;
місцевими органами цього Міністерства — щодо територій та об'єктів природно-заповідного режиму місцевого значення.
Завдання, особливості природоохоронного та земельного режиму пам'яток природи та заповідних урочищ визначаються в їх первинних облікових документах згідно з Законом України «Про природно-заповідний фонд».
Природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а також ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержаввого значення є юридичними особами.
Ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки місцевого значення, а також парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва відповідно до законодавства можуть бути визнані юридичними особами. Постанова
1 Зібрання законодавства України (серія 3: Звід законів України).— 2001.-- № 3.— Ст. 272.
101
Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року «Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні» передбачає подальше розширення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду та надання їм в користування земель, а також завершити оформлення прав як юридичних осіб природних та біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення, а в разі потреби — інших об'єктів природно-заповідного фонду.1