<<
>>

Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпо­чинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Землі рекреаційного призначення є одна з катего­рій, що входить до складу земель України (п.

«г» стат­ті 19 Земельного кодексу).

Віднесення земель до цієї категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повнова­жень (ст. 20 Земельного кодексу).

Рекреаційні зони — це ділянки суші та водного простору, призначені до організованого масового відпо­чинку населення та туризму, проведення спортивних заходів, для відновлення життєвих сил і працездатно­сті людини (ст. 63 Закону України «Про охорону на­вколишнього природного середовища»). При цьому законодавство не пов'язує поняття рекреаційних зон з безпосереднім використанням тих чи інших терито­рій у рекреаційних цілях, а передбачає лише можли­вість такого використання.

Поняття рекреаційних зон доповнюється Земельним кодексом України, де запропоновано склад земель ре­креаційного призначення, на яких створені або можуть створюватися такі зони (ст. 51).

Юридичними ознаками земель рекреаційного при­значення можуть бути:

можливість використання їх для організації масо­вого організованого відпочинку населення в зв'язку з сукупністю на них природних, природно-соціальних умов та природно-антропогенних комплексів;

підтвердження в порядку, передбаченому законодав­ством, якостей земельних ділянок суші та водного про­

115

стору, які сприяють оздоровленню фізіологічних, психо­логічних, генетичних та духовних властивостей людей;

встановлення порядку користування такими земля­ми для масового довгострокового та короткостроково­го відпочинку населення, обліку, моніторингу;

оголошення у встановленому порядку меж, розмірів земельних ділянок суші та водного простору рекреа­ційного призначення.

Наявність таких ознак дає достатню підставу для визнання відповідних територій землями рекреаційно­го призначення.

При цьому вирішальним фактором віднесення ділянок суші та водного простору до земель рекреаційного призначення є можливість їхнього цільо­вого використання для організації масового відпочин­ку населення.

Порядок визнання територій рекреаційними зона­ми на землях рекреаційного призначення залежить від їхнього місцезнаходження та виду природних об'єктів на них.

Землі рекреаційного призначення в населених пунк­тах визначаються згідно з генеральними планами на­селених пунктів та рішеннями місцевих Рад, узго­дженими з органами Шнекології України та іншими відповідними державними органами. Це бульвари, скве­ри, сади, парки, лісопарки житлових районів і мікрорай­онів, пляжі і таке інше.

Місця користування водами в рекреаційних та спортивних цілях встановлюються відповідними Ра­дами у порядку, передбаченому водним законодавст­вом (ст. 64 Водного кодексу України).

Визначення земель рекреаційного призначення на територіях земель лісового фонду регулюється відпо­відними нормами лісового законодавства (статті 9, 36. 37, 40, 75, 78 Лісового кодексу України; постанова Ка­бінету Міністрів України від 27 липня 1995 року «Про затвердження порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захищеності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду»).1

1 Зібрання постанов Уряду України.— 1995.— М 10.— Ст. 254.

116

Спеціальний порядок створення встановлено для рекреаційних зон у складі земель природно-заповідного фонду України (статті 18-24, 36-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Режим використання цих земель визначається Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим та орга­нами місцевого самоврядування (частина III статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища»).

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення: