Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення
До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Землі рекреаційного призначення є одна з категорій, що входить до складу земель України (п.
«г» статті 19 Земельного кодексу).Віднесення земель до цієї категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 20 Земельного кодексу).
Рекреаційні зони — це ділянки суші та водного простору, призначені до організованого масового відпочинку населення та туризму, проведення спортивних заходів, для відновлення життєвих сил і працездатності людини (ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). При цьому законодавство не пов'язує поняття рекреаційних зон з безпосереднім використанням тих чи інших територій у рекреаційних цілях, а передбачає лише можливість такого використання.
Поняття рекреаційних зон доповнюється Земельним кодексом України, де запропоновано склад земель рекреаційного призначення, на яких створені або можуть створюватися такі зони (ст. 51).
Юридичними ознаками земель рекреаційного призначення можуть бути:
можливість використання їх для організації масового організованого відпочинку населення в зв'язку з сукупністю на них природних, природно-соціальних умов та природно-антропогенних комплексів;
підтвердження в порядку, передбаченому законодавством, якостей земельних ділянок суші та водного про
115
стору, які сприяють оздоровленню фізіологічних, психологічних, генетичних та духовних властивостей людей;
встановлення порядку користування такими землями для масового довгострокового та короткострокового відпочинку населення, обліку, моніторингу;
оголошення у встановленому порядку меж, розмірів земельних ділянок суші та водного простору рекреаційного призначення.
Наявність таких ознак дає достатню підставу для визнання відповідних територій землями рекреаційного призначення.
При цьому вирішальним фактором віднесення ділянок суші та водного простору до земель рекреаційного призначення є можливість їхнього цільового використання для організації масового відпочинку населення.Порядок визнання територій рекреаційними зонами на землях рекреаційного призначення залежить від їхнього місцезнаходження та виду природних об'єктів на них.
Землі рекреаційного призначення в населених пунктах визначаються згідно з генеральними планами населених пунктів та рішеннями місцевих Рад, узгодженими з органами Шнекології України та іншими відповідними державними органами. Це бульвари, сквери, сади, парки, лісопарки житлових районів і мікрорайонів, пляжі і таке інше.
Місця користування водами в рекреаційних та спортивних цілях встановлюються відповідними Радами у порядку, передбаченому водним законодавством (ст. 64 Водного кодексу України).
Визначення земель рекреаційного призначення на територіях земель лісового фонду регулюється відповідними нормами лісового законодавства (статті 9, 36. 37, 40, 75, 78 Лісового кодексу України; постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року «Про затвердження порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захищеності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду»).1
1 Зібрання постанов Уряду України.— 1995.— М 10.— Ст. 254.
116
Спеціальний порядок створення встановлено для рекреаційних зон у складі земель природно-заповідного фонду України (статті 18-24, 36-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
Режим використання цих земель визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування (частина III статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).