Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

1. Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визна­ються земельні ділянки, надані в установленому по­рядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідальної діяльності.

2. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно п. «ж» ст. 19 Земельного кодексу землі про­мисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення є самостійною категорією земель у складі земельного фонду України.

153

Такими землями згідно закону вважаються землі, які надані в установленому порядку підприємствам, уста­новам та організаціям для здійснення відповідної господарської діяльності. Від інших категорій земель вони відрізняються своїм основним цільовим призна­ченням, яке й відображається в найменуванні видів цих земель.

Несільськогосподарське використання земель даної категорії — це одна із головних ознак, які характери­зують їх правовий режим.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення згідно основного цільо­вого призначення використовуються для різноманітних конкретних цілей, перелік яких в чинному законодав­стві не е вичерпним. Це положення пояснюється тим, що окремі галузі виробничої чи іншої діяльності, які по­требують відповідних земельних ділянок і закріплен­ня порядку їх використання, формуються і розвивають­ся. При цьому виникає необхідність появи нових різно­видів земель несільськогосподарського призначення. Так, в чинному Земельному кодексі серед земель даної категорії, самостійне місце займають землі енергетики, які раніше не були відомі законодавству.

Землі зазначеної категорії розподіляються на само­стійні види: промисловості, транспорту, зв'язку, енер­гетики, оборони та іншого призначення. Критерієм такого поділу є характер спеціальних завдань, для здій­снення яких призначені і надаються відповідні земель­ні ділянки.

Вони використовуються не як засіб виробництва в сільському чи лісовому господарстві, а головним чином як просторова база, місце розташування засобів тієї чи іншої діяльності несільськогосподарського характеру.

Правовий режим цих земель як єдиної і самостій­ної категорії характеризується деякими специфічни­ми загальними рисами. Головною ознакою їх правово­го режиму є забезпечення раціонального екологічно збалансованого використання землі при експлуатації

154

різних несільськогосподарських об'єктів. Особливості ж правового регулювання використання та охорони окремих видів земель, що входять до складу зазначе­ної категорії, обумовлені специфікою їх цільового при­значення.

Специфіка зазначених земель полягає в тому, що їх формування як самостійної категорії земель здійсню­ється значною мірою за рахунок вилучення або вику­пу земель із сфери сільськогосподарського виробницт­ва. Крім того, розміщення на цих землях різних об'­єктів несільськогосподарського призначення супрово­джується встановленням зон з особливими умовами використання земель.

Правове регулювання використання та охорони зе­мель, призначених для обслуговування промислових, транспортних, енергетичних, оборонних та інших не­сільськогосподарських потреб, спрямоване на забезпе­чення умов, необхідних для нормального розміщення і функціонування різного роду несільськогосподарсь­ких об'єктів. Разом з тим наявність закріпленого зе­мельним законодавством принципу пріоритету сіль­ськогосподарського землекористування обумовлює пе­вне підпорядкування правового режиму земель несіль­ськогосподарського призначення інтересам розвитку сільськогосподарського виробництва. Це пов'язане, зокрема, з тим, що згідно ст. 23 Земельного кодексу для будівництва промислових підприємств об'єктів житло­во-комунального господарства, залізниць і автомобіль­них шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магіст­ральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського вироб­ництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Суб'єктами прав на зазначені землі можуть висту­пати як юридичні, так і фізичні особи. В переважній більшості випадків носіями земельних прав щодо вка­заних земель виступають державні підприємства,

155

установи і організації промисловості, транспорту, зв я-зку, енергетики, оборони та інших галузей народного господарства. Таке положення цілком виправдане, оскільки промисловість, транспорт, енергетика, зв'язок, оборона — це переважно сфера державної діяльності.

Разом з тим не виключена можливість, коли носія­ми земельних прав у цих випадках виступають і не­державні юридичні особи. Тут важливо лише те, щоб діяльність, яка обумовлена цільовим призначенням даних земель, здійснювалася юридичними особами, які наділені спеціальною (статутною) правоздатністю.

Як правило, зазначені землі надаються відповідним суб'єктам у користування, яке є переважно постійним. Разом з тим можливе і використання цих земель на умовах оренди. В цих випадках орендне землекорис­тування здійснюється в порядку і на умовах, визначе­них Законом України «Про оренду землі».

В той же час з метою прискорення ринкових реформ, стимулювання ефективного землекористування та під­приємницької діяльності, заохочення інвестицій в ре­алізацію програм соціально-економічного розвитку чинним законодавством передбачена можливість при­дбання певних земельних ділянок несільськогоспо­дарського призначення у приватну власність як юри­дичними, так і фізичними особами.

Порядок використання зазначених земель встанов­люється законом. Це свідчить про те, що правовою ос­новою нормативного регулювання в зазначеній сфері можуть бути лише закони, а не підзаконні акти.