<<
>>

Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

1. При ліквідації сільськогосподарських підпри­ємств, установ та організацій переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паш), які проживають у цих населених пунктах.

2. Місце розташування земельних ділянок визна­чається з урахуванням вимог раціональної організа­ції території і компактності землекористування від­повідно до землевпорядних проектів, які затверджу­ються зборами власників земельних часток (паїв).

У ст. 29 розкриваються особливості виділення у натурі земельних часток (паїв) працівниками (члена­ми) сільськогосподарських підприємств двох типів при їх ліквідації, а саме: працівниками державних і кому­нальних сільськогосподарських підприємств, які лік­відуються у зв'язку з їх приватизацією (ст. 25) та чле­нами колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які отримали землю у колективну влас­ність до 1 січня 2002 р. Однак, якщо колективні та інші сільськогосподарські підприємства, які отримали зем­лю у колективну власність, до 1 січня 2002 р. припи-

69

нили свою діяльність у зв'язку з їх реорганізацією, то положення цієї статті до них не застосовуються.

В процесі ліквідації зазначених сільськогосподар­ських підприємств вони або їх працівники (члени) укладають договір з землевпорядною організацією на виконання відповідних землевпорядних робіт, в резуль­таті яких має бути розроблений землевпорядний про­ект (Проект організації території земельних часток (паїв), на якому проектуються земельні частки (паї). При цьому місце розташування земельних часток (паїв) повинне бути спроектоване таким чином, щоб при ви­діленні їх у натурі кожний власник земельної частки (паю) отримав найближчу до його населеного пункту вільну земельну ділянку. Саме тому перед перенесен­ням у натуру (на місцевість) такий землевпорядний проект підлягає затвердженню загальними зборами власників земельних часток (паїв).

Разом з тим, слід відмітити, що держава гарантує кожному громадянину-власнику земельної частки (паю) право на виділення її в натурі у вигляді земель­ної ділянки та отримання державного акта на право власності на землю. Це означає, що якщо всі чи якась частина інших працівників (членів) сільськогосподар­ського підприємства, що ліквідується, не виявлять ба­жання отримати земельні ділянки у розмірі земельних часток (паїв) або не приймуть участь у загальних збо­рах власників таких паїв, то це не позбавляє зацікав­леного громадянина права на отримання земельної частки (паю) у натурі. У разі виникнення спору такий громадянин може звернутися за захистом належного йому права на виділення земельної частки (паю) у натурі до суду.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій: