<<
>>

Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної доку­ментації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональ­них та місцевих правил забудови.

Використання земель житлової та громадської за­будови характеризується своїми особливостями. Воно здійснюється на плановій основі, тобто відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобу­дівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Генеральний план населеного пункту як один із основних видів містобудівної документації визначає основні напрями використання земель у межах насе­лених пунктів для житлової, громадської та іншої за­будови, благоустрою і розміщення міст відпочинку населення. Він визначає принципові вирішення розвит­ку, планування, забудови та іншого використання те­риторії населеного пункту.

Цим документом визначаються потреби в терито­ріях для забудови та іншого використання, межі функ­ціональних зон, пріоритетні і допустимі види викори­стання і забудови територій, потреби у зміні межі на­селеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій. У відповідності з генеральними планами населених пунктів місцеві ради та їх виконавчі органи, а також інші уповноважені органи готують вихідні дані для розробки планів зе­мельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації; вирішу­ють питання щодо розміщення та проектування ново­го будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та бла­гоустрою території; погоджують питання забудови та іншого використання територій, в яких зацікавлені територіальні громади; встановлюють на відповідних територіях режим використання земель, передбачених для містобудівних потреб.

Крім генеральних планів населених пунктів серед іншої містобудівної документації важливе місце займа­ють детальні плани території, які розробляються на основі генеральних планів для окремих районів, мік­рорайонів, кварталів та районів реконструкції існую­чої забудови населених пунктів.

Детальний план території — містобудівна докумен­тація, яка визначає розміщення червоних ліній, ліній регулювання забудови, розміщення окремих земельних ділянок і об'єктів містобудування вулиць, проїздів, пі­шохідних зон, етажність та інші параметри забудови тощо.

Важливим документом є також проект забудови територій, який поєднує властивості містобудівної та конкретної документації, що розробляється для будів­ництва комплексів будинків і споруд.

87

Самостійне значення як форма планування викори­стання земель житлової та громадської забудови має проект розподілу території. Ця містобудівна докумен­тація розробляється для мікрорайону (кварталу) або його частини з метою розмежування земельних діля­нок. Проектом розподілу території визначаються пло­щі і межі земельних ділянок, на яких розміщують гро­мадські споруди та інші об'єкти містобудування; те­риторій загального користування, прилеглих до будин­ку територій існуючих і запроектованих жилих будин­ків; надлишків земельних ділянок, призначених для подальшого зведення житлових і громадських будівель і споруд та іншого використання.

Для обґрунтування, розробки і подальшої реалізації на землях в межах населеного пункту необхідного об­сягу організаційних та інженерно-технічних заходів по освоєнню, поліпшенню якості землі, раціональному ви­користанню, охороні та захисту від руйнівних процесів використовується план земельно-господарського устрою. Він містить дані про поділ земель за використанням відповідно до цільового призначення, поділ земель за формами власності і користування тощо. В ньому пе­редбачається особливий режим використання земель в санітарно-захисних зонах шкідливих і небезпечних, промислових, складських і комунальних підприємств; зонах санітарної охорони джерел водопостачання, водо­очисних споруд і зонах залягання корисних копалин та ін.

Для забезпечення перспективної містобудівної ді­яльності в плані земельно-господарського устрою обґрун­товуються напрямки тимчасового використання земель, зони перспективної забудови.

Важливою формою планування використання зе­мель житлової та громадської забудови є регіональні та місцеві правила забудови. Згідно Закону України «Про планування і забудову територій» регіональні правила забудови — це нормативно-правовий акт, яким встановлюється загальний для територій і населених пунктів області, Автономної Республіки Крим (крім міст Києва та Севастополя, міст республіканського зна­чення Автономної Республіки Крим, міст обласного

88

значення) порядок планування, забудови та іншого використання територій і окремих,земельних ділянок.

Наказом Держбуду України від 10.12.2001 р. № 216. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3.01.2002 р. 4/6292, затверджені Типові регіональні правила забудови1. Вони є основою для розроблення обласними державними адміністраціями, Радою міні­стрів Автономної Республіки Крим регіональних пра­вил забудови населених пунктів областей, Автономної Республіки Крим.

Регіональні правила забудови є обов'язковими для суб'єктів містобудування на території відповідного регіону. Вони доповнюються положеннями, які є харак­терними для цієї місцевості, з урахуванням регіона­льних особливостей та належать до компетенції орга­нів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Місцевими ж правилами забудови вважається такий нормативно-правовий акт, яким не тільки встановлю­ється порядок планування і забудови та іншого вико­ристання територій, окремих земельних ділянок, але й перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забу­дови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови: