Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку
1. Земельна ділянка може належати на праві спіль-ої сумісної власності лише громадянам.
2. У спільній сумісній власності перебувають зе-іельні ділянки:
а) подружжя;
б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;
в) співвласників жилого будинку.
3. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
4. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її по*
- діл або на виділення з неї окремої частки.
5. Поділ земельної ділянки, яка е у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Земельні права учасників спільної сумісної власності похідні від особисто-правового зв'язку між ними. Це, як правило, характерно для сімейних або сімейно-трудових утворень. Тому співвласниками спільної сумісної власності можуть бути тільки фізичні особи.
Право спільної сумісної власності виникає лише у випадку, передбаченому законом. Наприклад, згідно от. 22 КпШС України та ст.іб Закону України «Про власність» підставою виникнення права приватної власності на земельну ділянку виступає одержання частки у спільному майні подружжя. За цією підставою в осіб, що перебувають у зареєстрованому шлюбі, виникає право спільної власності на все майно, що придбава-ється в період шлюбу, в тому числі і на земельні ділянки. Земельна ділянка, нажита подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Подружжя користується рівними правами на земельну ділянку і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
В той же час потрібно враховувати, що земельні ділянки, які належали кожному з подружжя до одруження, а також одержані ними під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Але в окремих випадках, якщо земельна ділянка, яка була власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилася у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, вона може бути визнана судом спільною сумісною власністю подружжя.У спільній сумісній власності перебувають також земельні ділянки, які були набуті під час спільної праці членів фермерського господарства. Це правило передбачено також у ч.І ст. 17 і ч.2 ст. 18 Закону України «Про власність».
У випадку придбання громадянами на праві спільної сумісної власності жилого будинку (наприклад, шляхом приватизації) присадибна земельна ділянка також потрапляє в їх спільну сумісну власність.
Кожен з співвласників земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, має рівні права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою. Тому земельною ділянкою, яка є у спільній сумісній власності, вони повинні розпоряджатися за спільною згодою. Порядок використання земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, передбачається у відповідних нормативних актах (наприклад, Кодексу України про шлюб та сім'ю, Закону України ♦Про селянське (фермерське) господарство, Цивільному кодексу України). За згодою сторін порядок використання земельною ділянкою, яка є у спільній сумісній власності, може бути визначено у письмовій угоді, яка посвідчується нотаріально. Умови такої угоди не можуть погіршувати становище будь-кого з співвласників порівняно з законодавством України. Тому угоди, які спрямовані на обмеження майнових прав по використанню спільної земельної ділянки когось з співвласників, недійсні і не обов'язкові ні для них, ні для третіх осіб.
Для укладення угод по відчуженню спільної земельної ділянки згода кожного з співвласників повинна бути висловлена у письмовій формі і посвідчена нотаріально.
В будь-який час співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ на окремі земельні ділянки або на виділення з неї окремої частки в натурі. Якщо поділ земельної ділянки або виділ частки неможливий без нанесення шкоди для її господарського призначення, співвласник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.
По загальному правилу, встановленому ст. 89, в разі поділу земельної ділянки, яка є спільною сумісною власністю (наприклад, подружжя), їх частки визнаються рівними. Але в окремих випадках суд може відступити від принципу рівності часток співвласників, враховуючи, наприклад, інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з співвласників, що заслуговують на увагу.