Стаття 59. Право на землі водного фонду

1. Землі водного фонду можуть перебувати у дер­жавній, комунальній та приватній власності.

2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого са­моврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

3. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів міс­цевого самоврядування надаються у постійне корис­тування землі водного фонду для догляду за водни­ми об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самовря­дування із земель фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захи­сних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарсь­ких потреб, культурно-оздоровчих, науково-дослідних робіт тощо.

1 Офіційний вісник України.-— 1998.— № 51.— С. 31.

142

5. Використання земельних ділянок водного фон­ду для рибальства здійснюється за згодою їх влас­ників або за погодженням із землекористувачами.

На землі водного фонду закріплюються три форми власності. Тому вказана категорія земель може знахо­дитись як у державній так і у комунальній та приват­ній власності

Частина друга ст. 59 ЗК України присвячена виник­ненню права приватної власності на водні об'єкти. Передачу водних об'єктів у приватну власність можуть провадити лише органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Тому можна зробити висно­вок, що певні водні об'єкти можуть знаходитись у ко­мунальній власності.

Вказані органи самі приймають рішення про мож­ливість передачі водного об'єкта у приватну власність. Законодавець закріпив лише право таких органів, а не їх обов'язок.

У приватну власність можуть бути передані тільки замкнені природні водоймища (загальною площею до З гектарів). Між тим термін «замкнені» зовсім не за­стосовується у Водному кодексі України. Аналіз вод­ного законодавства дозволяє зробити висновок, що зам­кненими водоймами є невеликі за площею й непроточ­ні водоймища, які не мають гідравлічного зв 'язку з дру­гими водними об'єктами. Стаття З ВК України до при­родних водойм відносить тільки озера. Таким чином у приватну власність можуть бути передані невеликі за площею озера (до 3 гектарів), які не мають гідравлі­чного зв'язку з другими водними об'єктами.

Надана стаття ЗК не містить обмежень у відношен­нях суб'єктів приватної власності на замкнені природні водойми. Усі фізичні особи (громадяни України, інозем­ні громадяни, особи, які не мають громадянства), а та­кож юридичні особи можуть мати у приватній власно­сті замкнені природні водойми (загальною площею до З гектарів).

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські,

143

протиерозійні та інші штучні водойми. Таке право на-дається власнику земельної ділянки, а тому орендато­ри земельних ділянок та постійні землекористувачі не мають права створювати штучні водойми.

Частина третя і четверта коментованої статті закрі­плює можливість використання земель водного фонду на праві постійного землекористування та тимчасово­го (на умовах оренди).

Коло суб'єктів, які здійснюють права постійного землекористування обмежене, як за формами власнос­ті юридичної особи, так і за цілями використання зе­мель водного фонду. На праві постійного землекорис­тування земельні ділянки водного фонду надаються тільки державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними за­хисними смугами, смугами відведення, береговими сму­гами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Усім іншим юридичним і фізичним особам земель­ні ділянки надаються на умовах оренди. Однак части­на 4 ст. 59 допускає можливість використання на умо­вах оренди також озер, водосховищ, інших водойм, бо-лот та островів для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, науково-дослідних робіт тощо.

Між тим, оренда водних об'єктів регулюється ст. 51 ВК України. Вона допускається тільки у відношенні водних об'єктів місцевого значення та ставків, що зна­ходяться в басейнах річок загальнодержавного значен­ня. Оренда водних об'єктів, яка закріплена у Земель­ному кодексі, не залежить від значення водних об'єк­тів. Тому в оренді можуть знаходитись поверхневі во­дойми (природні та штучні) незалежно від їх правово­го режиму. Вони надаються тільки для певної мети. Усе це дозволяє стверджувати про необхідність внесен­ня відповідних змін у Водному кодексі України, так як згідно частини 2 ст. З ЗК України нормативно — правові акти про надра, ліси, води, рослинний і тварин­ний світ застосовуються, якщо вони не суперечать Зе­мельному кодексу.

144

Для здійснення рибальства з використанням земель водного фонду особа зобов'язана отримати згоду влас­ника або узгодити це питання із землекористувачем.