Стаття 96. Обов'язки землекористувачів 1. Землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охоро­ну довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земель­них ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам вико­навчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших при­родних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обме­жень, пов'язаних з встановленням земельних серві­тутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні спо­руди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов'яз­ки землекористувачів.

Кожний землекористувач — юридична чи фізична особа, звертаючись з заявою у місцеві органи влади та самоврядування про одержання земельної ділянки в користування (або у власність) повинен вказати мету, тобто цільове її призначення згідно з частиною 4 стат­ті 123 та статтею 128 Земельного кодексу. В разі не­виконання вимог щодо використання земель за цільо­вим призначенням громадяни та юридичні особи не­суть відповідальність згідно ст. 211 цього Кодексу.

244

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування згідно ст. 20 Земельного кодексу. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначен­ня із земель запасу під забудову здійснюється за про­ектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 і частиною 3 статті 124 цього Кодексу.

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель передбачені статтею 21, а також пунктом «ґ» статті 141 Земельного кодексу.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припи­нення прав на земельну ділянку в судовому поряд­ку (ст. 143 Земельного кодексу). Порядок припинен­ня права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законо­давства, передбачено статтею 144 цього Кодексу.

Обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, а також земель передбачено статтею 16, частиною 7 статті 41, статтею 66 Конституції Укра­їни, пунктом «д» статті 5 та статтями 162—168 Земель­ного кодексу. Перелік вимог викладено також в зако­ні України від 25 червня 1991 року «Про охорону на­вколишнього природного середовища» (стаття 3).

Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, є підставою припи­нення права користування земельною ділянкою (пункт «г» статті 141 Земельного кодексу).

Обов'язок своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату передбачається Законом України від 19 вересня 1996 року «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про плату за землю» та Законом України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі».

Згідно цим Законам плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та користувачі, крім орендарів, спла­чують земельний податок, а за земельні ділянки, нада­ні в оренду, справляється орендна плата. Стаття 12

245

вищезазначеного Закону від 19 вересня 1996 року ви­значає, що від земельного податку звільняються уста­нови та організації* які повністю утримуються за раху­нок бюджету, але абзацом 10 тієї ж статті встановлено, якщо ці суб'єкти, що користуються пільгами щодо зе­мельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозра­хункові підприємства або здають у тимчасове користу­вання (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті госпроз­рахунковими підприємствами або будівлями (їх части­нами), переданими в тимчасове користування, оплачу­ється у встановлених розмірах на загальних умовах.

За систематичну несплату земельного податку або ухилення від неї, а також орендної плати винні несуть відповідальність згідно зі статтями 25, 26 Закону «Про плату за землю», статті 31 Закону України «Про орен­ду землі» а також пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу.

До порушення прав власників-користувачів суміж­них земельних ділянок Земельним кодексом віднесе­ні дії, які порушують правила добросусідства (статті 103—109). Органи місцевого самоврядування вирішу­ють земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішеннями цих органів спір вирішується судом (ст. 158 Земельного кодексу).

Грунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони з боку держави (статті 14 та 16 Конституції України). Землекористувачі не мають права здійсню­вати зняття та перенесення ґрунтового покриву земель­них ділянок без спеціального дозволу органів, що здій­снюють державний контроль за використанням та охороною земель (стаття 168 Земельного кодексу). Від­творення і підвищення родючості грунтів є одним із заходів по охороні земельного фонду України (статті 162-167 Земельного кодексу). Порядок припинення

246

права користування земельними ділянками, які вико­ристовуються з порушенням земельного законодавст­ва, передбачено статтею 144 цього Кодексу.

Землекористувачі та власники землі щорічно не пі­зніше 15 січня зобов'язані подавати виконавчим комі­тетам сільських, селищних, міських рад звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди. Звітні дані про кількість земель скла­даються щорічно, про якість земель — один раз у п'ять років (постанова Кабінету Міністрів України від 12 січ­ня 1993 року про затвердження «Положення про по­рядок ведення державного земельного кадастру».— Зібрання постанов уряду України.— 1993.— № 3.— Ст. 55).

Перелік правил добросусідства та обмежень, пов'я­заних з встановленням земельних сервітутів та охо­ронних зон викладено в статтях 103 та 110-115 Земель­ного кодексу. Обмеження використання земельної ді­лянки підлягають державній реєстрації і діють про­тягом терміну, встановленого законом або договором.

Недодержання обов'язку зберігати геодезичні зна­ки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осу­шувальних систем є порушенням земельного законо­давства, за яке винні несуть відповідальність згідно статті 211 Земельного кодексу.