Стаття 97. Обов'язки підприємств, установ та організацій, що проводять розвідувальні роботи
1. Підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та' інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.
2. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін.
3. Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних
247
пам'яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України.
4. Підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі та землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан.
5. Спори, що виникають при проведенні розвідувальних робіт, вирішуються у судовому порядку.
При тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт збитки визначаються угодою між власником землі або землекористувачем та підприємствами, установами й організаціями — замовниками розвідувальних робіт з обумовленням розмірів збитків і порядку їх відшкодування в договорі. При недосяг-ненні згоди розміри збитків визначаються комісіями, створюваними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного підпорядкування) рад.
Такі угоди укладаються в письмовій формі та можуть бути нотаріально посвідчені. Вони повинні містити: назву сторін ^(прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назву юридичної особи); предмет угоди (земельна ділянка з визначенням її місця розташування та цільового призначення); площі, на якій будуть проводитися ці роботи; види робіт, які будуть проводитися на термін їх проведення; за рішенням яких органів вони будуть проводитися; зобов'язання відшкодувати усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також обов'язок привести займані землі у попередній стан за рахунок відповідної юридичної особи, що проводить ці роботи.
Такі ж самі умови мають бути узгоджені і з землекористувачем. Законодавство передбачає при цьому захист прав та інтересів землекористувачів та землевласників (стаття 152 Земельного кбдексу).
На землях природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення у виняткових випадках для суспільних та інших потреб, в тому числі розвідувальних робіт, дозволяється їх проведення тільки за рішенням Кабінету Міністрів України. Згідно пункту «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу визнаються недійсними рішення інших органів влади або самоврядування щодо надання дозволу на проведення цих робіт.
В разі порушень цього порядку, а саме: надання дозволу іншими органами влади або самоврядування, порушенні вимог наданих дозволів на тимчасове проведення таких робіт, псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду або історико-культурних комплексів, самовільне проведення цих робіт, порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням і інші порушення тягнуть за собою адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність згідно статтям 21, 144,152,154-157, 211 Земельного кодексу та статті 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд».
Розміри збитків та порядок їх відшкодування при тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт передбачається постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року, яка затвердила «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».1
Неодержані доходи — це доходи, які міг би одержати власник землі або землекористувач із земельної ділянки і які він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ або організацій.
1 Зібрання постанов уряду України.— 1993.— № 10.— Ст. 193.
о л г»
Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів внаслідок проведення геологорозвідувальних робіт підлягають рекультивації (стаття 166 Земельного кодексу). Рекультивація відбувається замовником розвідувальних робіт або за його кошти землевласниками та землекористувачами.
Вирішення цієї категорії земельних спорів передбачається частинами другою та п'ятою статті 158 Земельного кодексу, Законом України від 7 лютого 2002 року «Про судоустрій України»1, а також цивільно-процесуальним законодавством України.
Вирішуючи позови про відшкодування власникам землі і землекористувачам збитків, заподіяних забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що такі збитки відшкодовуються в повному обсязі. їх розмір визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати із земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.
При розгляді позовів про відшкодування збитків судам слід з'ясовувати наявність у відповідача можливості провести роботи по відновлевню попередньої якості землі. Якщо така можливість є, суд може з урахуванням думки позивача зобов'язати відповідача відшкодувати збитки в натурі, встановивши для цього відповідний строк.2
1 Урядовий кур'єр, 27 березня 2002 р.
2 Див.: пункти 15-18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1996 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (Вісник Верховного Суду України.— 1997.— № 1.— С. 2).
250