Стаття 199. Бонітування грунтів
1. Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними власти-
513
востями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.
2. Бонітування грунтів проводиться за 100-баль-ною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.
Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за родючістю при порівняльних рівнях агротехніки і інтенсивності землеробства. Вона встановлює відносну придатність ґрунтів за основними факторами природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, виділяючи агровиробничі групи ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. За науковим визначенням бонітування — це спеціалізована класифікація ґрунтів за їх продуктивністю, основана на об'єктивних ознаках (властивостях) самих ґрунтів, найбільш важливих для росту сільськогосподарських культур і корелюючих з середньою багаторічною урожайністю. Отже, бонітування є уточненим агрономічним групуванням ґрунтів, де облік якості за природною родючістю виражається в балах при зіставленні й уточненні їх за середньою багаторічною урожайністю основних сільськогосподарських культур, а на природних угіддях — за виходом сіна і зеленої маси.
Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель і передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування полягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, в скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко придбаними властивостями. Об'єкт бонітування — ґрунт, виражений суворо визначеними таксономічними одиницями, встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження.
Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурювання, які корелюють з урожайністю основних зернових, технічних і інших культур, а при бонітуванні кормових угідь — корелюють з продуктивністю сінокосів і пасовищ.
Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові показники бонітету1. Щоб визначити ці показники, складається шкала бонітування ґрунтів, яка являє собою систему цифрових даних, що відповідають певним значенням природних показників на різних групах ґрунтів. При цьому потрібно складати дві оціночні шкали: першу, основну — за властивостями грунтів, і другу — за урожайністю сільськогосподарських культур або продуктивністю кормових угідь.
До числа основних діагностичних ознак відносяться: потужність гумусового горизонту, процентний вміст гумусу, мулу і фізичної гливи у ґрунті, валові запаси гумусу, азоту, фосфору і калію у ґрунті, механічний склад, кислотність, сума поглинутих основ, ступінь насиченості ґрунту основами тощо. Перелік і кількість діагностичних ознак залежить від конкретних природ-ноклімати чних умов земельно-оціночного району.
Бонітування ґрунтів у межах земельно-оціночного району проводиться у такій послідовності: визначення середніх значень показників, які характеризують окремі ознаки і властивості ґрунту; визначення середньої багаторічної урожайності основних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах; вибір основних діагностичних ознак; складання шкали бонітування ґрунтів за природними властивостями й врожайністю основних сільськогосподарських культур.
В результаті бонітування формуються земельно-оціночні групи ґрунтів, які розташовуються у порядку зростання або убування природної родючості ґрунтів. Контрольним показником родючості ґрунтів служить показник середньої багаторічної урожайності типових для конкретних ґрунтів сільськогосподарських культур. В залежності від певних природних якостей кожної групи ґрунтів привласнюється відповідна кількість
1 Якісна характеристика ґрунтів виражається в оціночних одиницях — бонітетах.
51-5
оціночних одиниць — балів. Ґрунтами вищої категорії є ті з них, яким привласнено 100 балів. Побудована таким чином шкала оцінок називається шкалою бонітету. Якщо за 100 балів прийнято оптимальне значення ознаки найбільш родючого ґрунту при бонітуванні за природними властивостями або максимальну урожайність сільськогосподарських культур, то у результаті обчислень одержують замкнену шкалу бонітування. У випадку розімкнутої шкали за 100 балів приймають значення ознаки або розмір урожайності сільськогосподарських культур найбільш поширеного ґрунту, який має найбільшу питому вагу в структурі ґрунтового покриву земельно-оціночного району.
Проведення бонітування ґрунтів має практичне значення для вирішення завдань сільськогосподарського виробництва, особливо таких, як розміщення посівів сільськогосподарських культур або їх екологічних груп на території і планування урожайності культур.