Стаття 197. Кадастрове зонування
Кадастрове зонування включає встановлення:
а) місця розташування обмежень щодо використаная земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).
Донедавна основне цільове призначення земель було головною і практично єдиною обставиною, яка впливала на зміст прав і обов'язків суб'єктів земельних правовідносин. Однак реальні потреби життя, яке все більш ускладнюється, викликали появу нових правових інструментів регулювання земельних відносив. Таким інструментом стало зонування територій.
Зонування як метод регулювання використання земель, особливо у великих містах, вперше був застосований в СІЛА. На початку двадцятого сторіччя в деяких містах були прийняті ордонанси (рішення) муніципалітетів, щодо обмеження висоти будівель для забезпечення охорони здоров'я і безпеки населення. Ордонанси по зонуванню звичайно визначають цілі використання певних земель, типи і розмір споруд, які можуть бути побудовані в цих районах, а також порядок їх розміщення. Стосовно до житлових будівель нерідко встановлю-
507
ються вимоги, що стосуються мінімального розміру земельних ділянок, висоти поверхів будівель. Зонування застосовується для регулювання використання сільськогосподарських земель, охорони навколишнього середовища і т.д. Призначення зонування в Україні визначено ст. 180 Земельного кодексу.
За допомогою зонування уточнюються і деталізуються правила використання і охорони земель, регулюється порядок господарської діяльності в публічних інтересах. Територіальне зонування — це розподіл території на зони при містобудівному плануванні розвитку територій і поселень з визначенням видів містобудівного використання встановлених зон і обмежень по їх використанню. Правовий режим використання територіальних зон визначається містобудівною документацією. Містобудівна документація — це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Зонування територій населених пунктів встановлює дозволене використання земельних ділянок і інших об'єктів нерухомості в містобудуванні й відповідно .визначає зміст прав і обов'язків власників землі та землекористувачів земельних ділянок.
Зонування застосовується також відносно земель, які мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність, наприклад, національних природних парків. На їх території можуть бути виділені різні функціональні зони: заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона.
Територіальне зонування — це діяльність відповідних органів у сфері планування містобудівної діяльності по комплексному регулюванню створення і використання об'єктів нерухомості і використання земельних ділянок шляхом підрозділу територій населених пунктів на відповідні зони. Для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок: гранично допустимі поверховість будинків і споруд та щільність
забудови; мінімальні відступи будинків і споруд від червоних ліній,1 ліній регулювання забудови, меж суміжних ділянок; вимоги до впорядкування доріг та від'їздів до будинків і споруд, місць паркування транспортних засобів; вимоги до забезпечення експлуатації інженерно-транспортної інфраструктури; вимоги до озеленення та впорядкування територій; вимоги до утримання будинків і,споруд; перелік обмежень використання земельних ділянок (містобудівних, інженерних, санітарно-епідеміологічних, природоохоронних, історико-культурних); інші вимоги, зазначені в Законі України «Про планування і забудову територій».