<<
>>

Стаття 196. Завдання ведення державного земельного кадастру І Основними завданнями ведення державного зе­мельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі зе­мельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових коор­динат та системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-када­стрової інформації та її* достовірності.

Кадастрові дані складають зміст державного земель­ного кадастру і повинні задовольняти певним умовам, без дотримання яких кадастр ве може виконувати за­вдання, які покладеш на нього. Основними завдання­ми ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земель­ні ділянки. Основна вимога до успішного ведення зе-

501

мельного кадастру — повні дані про правовий, природ­ний і господарський стан земель, тобто такі, які охоп­люють собою всі землі в державі і які дають уявлення про всі притаманні їм найважливіші властивості та ознаки. Дані земельного кадастру, відображаючи за­гальне уявлення про всі землі відносно їх розміру, роз­поділу по категоріях, угіддях, власниках і землекорис­тувачах, разом з тим повинні бути диференційовани­ми в залежності від категорій земель і характеру відо­мостей, які в них містяться.

З метою забезпечення повноти відомостей про зе­мельні ділянки потрібно встановити, хто володіє, кори­стується земельною ділянкою, на який строк вона на­дана, яка площа земельної ділянки, склад угідь, якіс­ний стан земель і порівняльна їх цінність.

Достовірна і повна інформація про земельні ресур­си сприятиме збільшенню надходження до державно­го та місцевих бюджетів коштів від плати за землю, організації її раціонального використання та охорони, оперативному регулюванню земельних відносин, об­ґрунтуванню розмірів плати за землю, реформуванню земельних відносин та впровадженню регульованого ринку землі.

б) застосування єдиної системи просторових коор­динат та системи ідентифікації земельних ділянок. Знімальні роботи при відмежуванні в натурі меж зе­мельних ділянок, для складання кадастрових планів виготовляються в єдиній умовній системі координат для того, щоб на їх основі можна було зробити обґрун­товані висновки, зіставити всі отримані кадастрові дані та звести їх у певну систему.

В умовах включення землі в систему ринкового обігу все частіше йдеться про необхідність подальшого роз­витку земельного кадастру, що дасть можливість іден­тифікації земельних ділянок. Ідентифікація земельної ділянки — це встановлення тотожності (ідентичності) земельної ділянки на основі певних ознак і особливо­стей, які відрізняють її від тієї або іншої ділянки. Можливість ідентифікації земельної ділянки заснову­ється на комплексі ознак, які індивідуалізують ділян­ку* Комплекс цих ознак створює неповторність, яка до­зволяє виділити кожну земельну ділянку. Індивідуа­лізація земельної ділянки — це визначення її розмі­рів, меж і місцеположення. Ідентифікація земельної ділянки дуже важлива з метою забезпечення захисту прав на землю, гарантій для здійснення та активізації угод з земельними ділянками, надходження регуляр­них платежів за землю. Державний земельний кадастр повинен забезпечити органи державної влади інфор­мацією про стан земель, а також задовольнити інфор­маційний попит на ринку нерухомості.

в) запровадження єдиної системи земельно-кадаст­рової інформації та її достовірності. Державний зе­мельний кадастр ведеться за єдиною для України си­стемою на базі нормативних документів, затверджува­них Держкомземом. Одним із принципів ведення ка­дастру є зіставлення кадастрових даних як в розрізі ад­міністративно-територіальних одиниць, так і з даними про землю, які містяться в кадастрах інших природ­них ресурсів (лісовому і водному кадастрі, кадастрі ро­довищ і проявів корисних копалин). Зіставлення ка­дастрових даних визначається єдністю методів веден­ня кадастру на всій території країни за єдиною систе­мою на основі нормативних документів, затверджених Держкомземом.

Необхідно, щоб відомості всіх розділів кадастру були об'єктивними і достовірними, відповідали фактичному стану земель і їх використанню. Об'єктивність і досто­вірність кадастру, підтримка його даних на рівні су­часності забезпечуються безперервністю кадастрових робіт, проведенням топографо-геодезичних, картогра­фічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду зем­лі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій та економічною оцінкою землі.

Оперативність і точність даних земельного ка-

503

дастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зон­дування земної поверхні1.

Для оперативного оновлення земельно-кадастрових відомостей використовуються матеріали поточних об­стежень, зйомок та моніторингу земель. Всі кадастро­ві відомості про землю оформляються в спеціальній базі даних періодично оновлюємо!' на основі документації, яка щорічно складається. За своєю формою земельно-кадастрова документація може бути текстовою і кар­тографічною із застосуванням сучасних технічних систем2. Склад і форми земельно-кадастрової докумен­тації уніфіковані і затверджуються Держкомземом.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 196. Завдання ведення державного земельного кадастру І Основними завданнями ведення державного зе­мельного кадастру є::