<<
>>

Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори

1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо роз­межування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розме­жування меж районів у містах.

417

4. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земель­них ділянок за межами населених пунктів, розташу­вання обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

5. У разі незгоди власників землі або землекорис­тувачів з рішенням органів місцевого самоврядуван­ня, органу виконавчої влади з питань земельних ре­сурсів спір вирішується судом.

Земельні спори — це різновид конфлікту, що вини­кає у зв'язку з порушенням прав та законних інтере­сів власників землі, землекористувачів ті інших суб'єк­тів земельного законодавства, які є учасниками земель­них правовідносин.

В статті визначений перелік органів, яким надано право розглядати та вирішувати земельні спори. Ними є: суди, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Інші, не зазначені в цій статті органи, не мають права на вирішення земельних спорів.

Суди, як органи правосуддя, юрисдикція яких поши­рюється на всі правовідносини, що виникають у дер­жаві, відповідно до Конституції України мають право вирішувати всі без виключення категорії спорів, у т.ч. і земельні спори. Разом з тим, в ч. 2 ст. 158 ЗК Укра­їни передбачена виключна компетенції судів щодо вирішення земельних спорів.

До них віднесені дві категорії спорів, а саме: спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянка­ми, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб; спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

В ч. З та 4 коментованої статті визначена підвідом­чість розгляду та вирішення земельних спорів органа­ми місцевого самоврядування, органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Із їх змісту випли­ває, що органам місцевого самоврядування підвідом­чі: спори у межах населених пунктів щодо меж земе­льних ділянок, які перебувають у власності і користу-*

418

ванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства; спори щодо розмежування меж райо­нів у містах. Органам виконавчої влади з питань зе­мельних ресурсів підвідомчі спори щодо меж земель­них ділянок за межами населених пунктів, розташу­вання обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

Таким чином, аналіз змісту ч. З та 4 коментованої статті дає змогу зробити висновок про те, що лише за­значені в цих частинах категорії земельних спорів можуть вирішуватися відповідно органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з пи­тань земельних ресурсів. Всі інші категорії земельних спорів підвідомчі судам. Крім того, у разі вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, сторони спору у разі незгоди із прийнятим відповідними органами рішенням, мають право на його оскарження в судові органи. В останньому випадку спір вирішується судом. Звернення до суду для захисту прав та законних інтересів, пов'язаних із земельними пра­вовідносинами, сторонам у земельних спорах гаранту­ється не тільки ЗК України, а й Конституцією Украї­ни, де передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадян без­посередньо на її підставі гарантується.

Підставами виникнення земельних спорів є претен­зії одного або більшої кількості суб'єктів земельних правовідносин відносно набуття або припинення пра­ва власності на землю, права землекористування, орен­ди земельних ділянок, порушення земельних сервіту­тів та правил добросусідства, зобов'язань, що виника­ють внаслідок заподіяння шкоди власникам землі та землекористувачам і деякі інші.

Об'єктом земельних спорів є суб'єктивне право на землю. Суб'єктами земельних спорів є сторони — юри­дичні або фізичні особи, чи держава.

Вирішення земельних спорів полягає в тому, що суди, органи місцевого самоврядування або органи виконав­чої влади з питань земельних ресурсів виявляють зміст

419

та межі повноважень сторін спору, а також встановлю­ють їх обов'язкову по відношенню однієї сторони до іншої поведінку.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори: