Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі і відшкодовувати завдані ним збитки. Коментована стаття наводить приблизний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (включаючи орендарів):
а) вилучення (викуп) земельних ділянок для несільськогосподарських потреб: вичерпний перелік підстав вилучення (викупу) земельних ділянок та порядок такого вилучення (викупу) встановлені статтями 146-151 Земельного кодексу;
б) тимчасове зайняття земель для інших видів використання — Земельним кодексом визначено такі види
408
тимчасового зайняття земель як тимчасове зайняття земель для проведення розвідувальних робіт (ст. 97) і тимчасове зайняття земель у порядку користування земельним сервітутом (глава 16), щоправда, за угодою з власником землі чи землекористувачем тимчасове зайняття земель може виникати і в інших випадках, наслідки самовільного тимчасового зайняття земельних ділянок визначаються статтею 212 Земельного кодексу;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок — регулюється главою 18 Земельного кодексу;
г) погіршення якості земель — оцінюється за даними державного земельного кадастру, зокрема якість ґрунтів оцінюється в порядку бонітування відповідно до ст.
199 Земельного кодексу;ґ) приведення земель у непридатний для використання стан — йдеться про впровадження правових режимів техногенно забруднених, деградованих і малопродуктивних земель відповідно до глав 27-28 Земельного кодексу;
д) неодержання власником землі або землекористувачем доходів за час тимчасового невикористання ними земельної ділянки внаслідок правомірних чи протиправних дій державних органів, юридичних або фізичних осіб — йдеться про втрачену вигоду.
Згідно пункту 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. № 02-5/215 збитки є грошовим вираженням шкоди. Тому на відшкодування земельно-правових збитків поширюються загальні правила про відшкодування шкоди, встановлені цивільним законодавством. Такий висновок випливає і з пунктів 5 зазначеного Роз'яснення, пунктів 15-16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи» від 26.01.90 р. № 1, відповідно до яких в питаннях відшкодування земельно-правової шкоди слід керуватися правилами земель-
409
ного законодавства, а в питаннях, не врегульованих земельним або екологічним законодавством — відповідними правилами цивільного законодавства, а також з пункту 1.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001 р. № 02-5/744.
Ст. 440 Цивільного кодексу поділяє шкоду на правомірну і протиправну. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Такі випадки якраз і передбачені ст. 156 Земельного кодексу: перелічені у ній підстави відшкодування збитків можуть належати як до правомірних, так і протиправних дій (бездіяльності). Наприклад, вилучення (викуп) земель, будучи дією правомірною, тим не менше тягне за собою обов'язок відшкодувати збитки власникам землі чи землекористувачам.
Відшкодування правомірної шкоди регулюється саме земельним законодавством, в той час як відшкодування протиправної шкоди регулюється також цивільним й екологічним законодавством.Перелік підстав відшкодування збитків, наведений у коментованій статті не є вичерпним, по-перше, тому, що ст. 156 не вказує на вичерпність цього переліку, а ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу містить відсильну норму на Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою КМУ від 19 квітня 1993 року № 284, п. З якого вказує на можливість відшкодування й інших збитків, не перелічених у зазначеному порядку, по-друге, тому, що як було зазначено вище, у частині, не врегульованій спеціальним земельним законодавством, застосовується екологічне й цивільне законодавство, тобто ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, і ст. 440 Цивільного кодексу України. Саме вони містять загальні підстави відповідальності за екологічну та будь-яку іншу шкоду. Тому не можна посилатись на ст. 156 Земельного кодексу для обґрунтування звільнення від відшкодування збитків через відсутність підстави відшкодування у переліку цієї статті. Слід пам'ятати, що власникам землі і землекористувачам мають бути відшкодовані, якщо інше не передбачено законодавством, будь-які заподіяні їм збитки.
Збитки, заподіяні землевласникам і землекористувачам поділяються на екологічні і такі, що не пов'язані з екологічною шкодою. Відшкодування екологічної шкоди має свої особливості, визначені екологічним законодавством. Екологічна шкода заподіюється власникам землі і землекористувачам у разі забруднення земель, погіршення їх якості, порушення природних екологічних зв'язків у даній земельній ділянці. Земельно-правова шкода не завжди є екологічною, наприклад, шкода, заподіяна власникам землі і землекористувачам вилученням (викупом) земельних ділянок не є екологічною, оскільки у цьому випадку не порушуються природні екологічні зв'язки, не відбувається погіршання якості земель.
Якщо ж має місце екологічна шкода, то слід мати на увазі, що така шкода, відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відшкодовується у повному обсязі, без застосування норм пониження розміру стягнення, зокрема — ст. 464 Цивільного кодексу, та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (наприклад, за розміщення відходів на даній земельній ділянці). Збитки землевласників і землекористувачів, заподіяні внаслідок виконання угоди про розподіл продукції, підлягають відшкодуванню у порядку, визначеному ст. 29 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.99 р. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 68 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або карної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди* Щодо неекологічної шкоди, то відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у виняткових випадках може за411
стосовуватнся визначене ст. 454 Цивільного кодексу зменшення розміру відшкодування.
Слід мати на увазі, що право на відшкодування збитків мають тільки правомірні власники землі і землекористувачі, адже згідно ст. 212 Земельного кодексу збитки, заподіяні особам, що самовільно зайняли земельну ділянку, відшкодуванню не підлягають, навпаки — такі особи мають відшкодувати збитки законних власників землі і землекористувачів (Пункти 13, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 25.12.96 року № 13). Більше того, згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи» від 26.01.90 р. № 1, коли зд час самовільного використання землі правопорушником одержано за це прибутки, які перевищують недоодержані землекористувачем, на користь останнього стягуються з правопорушника фактично одержані прибутки.
Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам слід відрізняти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва відповідно до глави 36 Земельного кодексу, оскільки вони згідно ч. 4 ст. 207 стягуються незалежно одне від одного. Пункт 14 зазначеної вище Постанови Пленуму ВСУ від 25.12.96 р. витлумачує, що ці види відшкодування розрізняються за суб'єктами: у першому випадку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, а у другому — втрати відшкодовуються місцевим радам. Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1279, відшкодування таких втрат не є заходом правової відповідальності, хоч може застосовуватися як за правомірні, так і за протиправні дії, це — захід економічної а не правової відповідальності. Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам — може бути як заходом правової від
412
повідальності за земельні правопорушення, так може наставати і за правомірні дії. Зрозуміло, що якщо збитки заподіяні самою місцевою радою, то вона не відшкодовує втрати сільськогосподарського виробництва сама собі, хоч і зобов'язана відшкодувати збитки власникам землі і землекористувачам. Подібним чином і землевласник, який заподіяв шкоду своїй земельній ділянці, не буде відшкодовувати збитки сам собі, хоч і понесе встановлену законодавством України правову відповідальність і зобов'язаний відшкодувати місцевим радам втрати сільськогосподарського виробництва.