Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою

1. Припинення права власності на земельну ділян­ку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійс­нюється за його заявою до відповідного органу.

2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Уго­да про передачу права власності на земельну ділян­ку підлягає нотаріальному посвідченню та держав­ній реєстрації.

3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови зе­млекористувача здійснюється за його заявою до вла­сника земельної ділянки.

4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.

373

Стаття регулює суспільні відносини, пов'язані із порядком припинення права власності або права по­стійного користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови.

Добровільна відмова — це самостійне волевиявлен­ня власника земельної ділянки або землекористувача, яке пов'язане із небажанням подальшої експлуатації належної йому на праві власності або праві користу­вання земельної ділянки. Тобто особа самостійно і по добрій волі відмовляється від наданого йому суб'єктив­ного права використовувати земельну ділянку. Воле­виявлення особи повинно бути оформлено у відповід­ну форму — письмову заяву про добровільну відмову від права власності або права постійного користуван­ня землею.

Коментована стаття чітко поділяє порядок здійснен­ня добровільної відмови від права власності на землю і добровільної відмови від права постійного користуван­ня земельною ділянкою. В першому випадку власник відмовляється від належної йому землі на користь дер­жави або територіальної громади. Стаття не передбачає можливості добровільної відмови на користь інших, окрім означених, суб'єктів земельних правовідносин. Передбачена також відповідна процедура здійснення добровільної відмови, а саме: а) отримання згоди пред­ставників держави або територіальної громади на одер­жання права власності на земельну ділянку; б) підго­товка та укладання угоди про передачу права власнос­ті на земельну ділянку відповідно державі або терито­ріальній громаді; в) нотаріальне посвідчення укладеної угоди; г) державна реєстрація укладеної угоди.

Добровільна відмова від права постійного користу­вання земельною ділянкою відбувається на користь власника землі. В статті також передбачена відповідна процедура такої відмови, яка складається з наступних стадій: а) заява землекористувача на ім'я власника зе­мельної ділянки про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою; б) при­йняття рішення власником земельної ділянки про при­пинення права постійного користування земельною ді-

74

лянкою; в) повідомлення органів державної реєстрації про припинення права постійного землекористування.

Органами державної реєстрації, які фіксують укла­дені угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови або отриму­ють повідомлення про припинення права постійного землекористування є органи місцевого самоврядуван­ня за місцем розташування земельної ділянки.

Для реєстрації угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови, власник земельної ділянки подає особисто або надси­лає поштою до відповідного виконавчого комітету ор­гану місцевого самоврядування угоду про передачу права власності на земельну ділянку у двох примір­никах. Зазначений орган перевіряє подані документи і реєструє їх. На обох примірниках угоди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номеру за­пису, а також підпис особи, яка зареєструвала договір. Один примірник угоди повертається власнику земель­ної ділянки, інший залишається у виконавчому комі­теті органу місцевого самоврядування.