Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок кому­нальної власності у державну власність провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом для юридич­них осіб.

В Земельному кодексі закріплений засіб зміни фор­ми власності на землю шляхом передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у держав­ну власність. В ній знайшло своє правове закріплення спільний засіб набуття права як для державної, так і для комунальної власності на землю. Проте порівняль­ний аналіз змісту ст. 83 та 84 нового земельного за­кону надає можливості для ствердження, що склад зе­мель державної власності не тотожний складу кому­нальної власності на землю.

Проблема ускладнена і тим, що, відповідно до поло­жень ст. 142 Конституції України, матеріальною і фі­нансовою основою місцевого самоврядування, зокрема, є земля та інші природні ресурси, що є у власності те­риторіальних громад сіл, селищ, міст та районів у міс­тах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що пе­ребувають в управлінні районних і обласних рад. Піз­ніше Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 року надав усій системі органів місцевого само­врядування поширені повноваження щодо володіння, користування і розпорядження земельними та інши­ми природними ресурсами.

303

Тепер наведена земельно-правова норма знову вка­зує на передачу земельних ділянок державної власно­сті у комунальну власність. На її розвиток п. 4 Прикін­цевих положень Земельного кодексу передбачає розроб­ку та прийняття закону про розмежування земельних ресурсів права державної та комунальної власності. У зв'язку з тим, що державна і комунальна форми зе­мельної власності за новим земельним законодавст­вом можуть мати місце, по суті, щодо всіх категорій земельного фонду країни, у прийнятті зазначеного спе­ціального закону про розмежування земель права дер­жавної та комунальної власності є нагальна потреба.

Але він не вступив у дію у зв'язку з відхиленням Верховною Радою проекту закону про розмежування земель державної та комунальної власності1.

Зміст ст. 117 Земельного кодексу викликає питан­ня і стосовно тлумачення самого поняття «передача» земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власнос­ті у державну власність. Так, відповідно до ч. 2 ст. 83 земельного закону, землі в межах населених пунктів, а також за їх межами, на яких розташовані об'єкти ко­мунальної власності, вже перебувають у комунальній власності, в ч. 4 вказаної норми передбачено набуття територіальними громадами землі у комунальну влас­ність у разі передачі їм земель державної власності, а земельно-правові норми, які присвячені правовому режиму окремих категорій земель вказують на мож­ливість перебування відповідних земельних ділянок у комунальній власності.

1 Див.: Указ Президента України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» № 722/99 від 27 червня 1999 року та .постанову Верховної Ради України № 1020-14 від 8 вересня 1999 року.

304

Приймаючи до уваги, що згідно із ст. 84 Земельного кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної влас­ності, то немає особливих перешкод для передачі земель­них ділянок комунальної власності у державну фор­му власності. Проте тут також може виникнути певна низка питань, які не знайшли свого однозначного ви­рішення у земельному законі. Адже така передача може бути тільки добровільною, наприклад, у випадках добровільної відмови власника від земельної ділянки на користь держави, відчуження землі з мотивів сус­пільної необхідності та для суспільних потреб або її відчуження за рішенням місцевого органу самовряду­вання, які в цілому охоплюються загальними підста­вами припинення права власності на землю, зазначе­ними в ст.

Передача земель комунальної власності у держав­ну власність може бути як безоплатною, так і оплат-ною. Так, добровільна відмова власника від земельної ділянки може провадитися у формі безоплатного по­вернення землі державі на тих же засадах, на яких вона була ним передана у комунальну власність, а при від­чуженні земельної ділянки її комунальним власником може мати місце оплатна передача землі відповідно­му державному органу, тобто на підставі договору ку-півлі-продажу. Що стосується примусових підстав припинення земельної власності із наступною переда­чею державі, які можуть застосовуватися до комуналь­них землевласників, то думається, що вони не охоплю­ються змістом цієї норми і передбачені в інших стат­тях нового земельного закону.

Відповідно до положення ст. 117 Земельного коде­ксу передача земельних ділянок у державну власність провадиться в порядку, встановленому для набуття землі юридичними особами. Із цього випливає, що від­повідні державні органи, як і юридичні особи, зверта­ються з клопотанням про передачу конкретної земель­ної ділянки у державну власність до певного місцево­го органу самоврядування, який розглядає її у встано­

305

вленому законом порядку і передбачені строки, при­ймає відповідні рішення та здійснює певні дії, тобто виконує усі вимоги законодавства, які передбачені для надання земельної ділянки юридичній особі. Такий порядок цілком відповідає змісту ст. 14 Конституції щодо набуття державою права власності на землю із земельних ресурсів комунальної власності і сприяє забезпеченню земельної рівноправності усіх землевла­сників.