Стаття 103. Зміст добросусідства

1. Власники та землекористувачі земельних діля­нок повинні обирати такі способи використання зе­мельних ділянок відповідно до їх цільового призна­

260

чення, при яких власникам, землекористувачам су­сідніх земельних ділянок завдається найменше ае-зручностей (затінення, задимлення, неприємні запа­хи, шумове забруднення тощо).

2. Власники та землекористувачі земельних діля­нок зобов'язані не використовувати земельні ділян­ки способами, які не дозволяють власникам, земле­користувачам сусідніх земельних ділянок використо­вувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

3. Власники та землекористувачі земельних діля­нок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запроваджен­ням і додержанням прогресивних технологій вирощу­вання сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна орга­нізація територій, дотримання сівозмін, встановлен­ня, зберігання межових знаків тощо).

Вперше в ЗК передбачена норма, яка регулює суспіль­ні відносини, які виникають між власниками та зем­лекористувачами сусідніх, розділених між собою ме­жею, земельних ділянок.

В тлумачних словниках термін «добросусідський» визначається наступним чином: властивий, характер­ний для добрих сусідів. Якщо мова йде про стосунки між сусідами, то це дружні стосунки. Саме такими засадами визначається зміст добросусідства.

Перш за все в коментованій статті встановлюється загальне правило, в якому сформульована пропозиція до власників та землекористувачів земельних ділянок обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких не будуть порушуватися земельні морально-етичні норми, властиві добросусідським стосункам і при яких власники та землекористувачі сусідніх зе­мельних ділянок не будуть відчувати незручності в процесі використання належних їм земельних діля­нок. В якості таких незручностей можуть бути заті­нення від споруд або дерев та чагарників, задимлення

261

від промислово-господарської діяльності або спалюван­ня відходів зазначеної діяльності, неприємні запахи, які виникають внаслідок промислової, сільськогосподарсь­кої чи господарської діяльності, шумове забруднення.

Важливою новелою цієї статті є те, що добросусідсь­кі відносини між власниками та землекористувачами сусідніх земельних ділянок розглядаються в якості обов'язку кожної зі сторін. Таким чином, земельне законодавство не тільки проголошує необхідність то­лерантних стосунків між власниками та землекорис­тувачами земельних ділянок, які роз'єднані лише ме­жею, а й встановлює юридичний обов'язок не створю­вати перепони при використанні наданої їм земель­ної ділянки, на шляху використання земельної ділян­ки сусідами. При цьому важливо підкреслити те, що зазначені перепони не повинні створюватися на шля­ху використання земельних ділянок за цільовим при­значенням.

Необхідно також зазначити і те, що коментована стаття зобов'язує власників та землекористувачів су­сідніх земельних ділянок співпрацювати в процесі експлуатації наданих їм земельних ділянок. Така співпраця має за мету забезпечення ефективного вико­ристання та охорони земель, покращення їх виробни­чих спроможностей, сумісне проведення міжгосподар­ського та внутрішньогосподарського землеустрою, роз­міщення сумісних господарських одиниць та центрів, внутрішніх доріг, організації сільськогосподарських угідь, сівозмін, природоохоронних зон, економічно оп­тимального устрою земельних угідь, встановлення та зберігання межових знаків і т.ін.