Стаття 101. Дія земельного сервітуту
1. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.
2. Земельний сервітут не може бути предметом ку-півлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
3. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.
4. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
Земельні сервітути, на відміну від особистих, є належністю не конкретної особи, а проявом особливостей правового стану конкретної земельної ділянки. Сервітут обтяжує не її колишнього чи теперішнього власника чи користувача, а будь-якого суб'єкта земельних відносин, який набув право на неї. Тому у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, дія його, як і раніше, зберігається.
Ст. 132 Земельного кодексу зазначає, що при переході права власності на земельні ділянки однією з суттє-
257
вих умов відповідної угоди повинні бути відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути).
Ст. 11 Закону України «Про оренду землі» від 6.10.1998 р. передбачено, що передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення прав третіх осіб по відношенню до цієї ділянки і відповідні відомості про обтяження у використанні ділянки є суттєвими умовами договору оренди землі.
Земельні сервітути не можуть виступати самостійним предметом угод. Тому вони не можуть бути куплені, продані, заставлені чи іншим способом відчужені тою особою, яка користувалась сервітутом, наданим для її земельної ділянки.
П. 1. ст. 98 Земельного кодексу вказує на можливість володаря сервітуту платно або безоплатно користуватися чужою земельною ділянкою. А п. З ст. 101 містить положення про те, що власник чи користувач обтяженої сервітутом земельної ділянки, має право від і його носіїв вимагати плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. «Інше» законом поки що не передбачено. Відсутні також більш-менш чіткі критерії обрахування розміру такої плати, бо утруднено буде керуватися, наприклад, таким — «цена, обьгч-но взимаемая при сравниммх обстоятельствах». Це може стати однієї з основних вад при встановленні сервітутів по домовленості громадян і при формуванні судової практики з питань земельних сервітутів.
Якщо встановленням земельного сервітуту власнику землі причинені збитки, вони мають право на їх відшкодування в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».