Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів
1. Власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.
2. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
3. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Ініціатором встановлення сервітуту виступає власник або землекористувач менш цінної земельної ділянки, який бажає отримати певні вигоди від використання чужої землі для обслуговування своєї ділянки.
255
Земельний сервітут повинен представляти конкретний інтерес для його потенційного власника, бути йому корисним. Не можна вважати сервітутом обмеження власника в здійсненні певних дій по відношенню до своєї землі, якщо це не дає іншій особі ніякої вигоди — від кращого господарювання на землі до права мати незатінену будівлю.
Сервітут не створює для його носія можливості вимагати від власника землі чи користувача здійснення якихось певних і конкретних дій в його інтересах. Останні повинні не заважати особам, що реалізують сервітут, здійснювати певні дії (наприклад, прогон худоби через ділянку до водойми) або утримуватись від власних дій по відношенню до своєї землі, які вони б могли здійснити при відсутності сервітуту (наприклад, риття канави через наявний шлях до ділянки).
Земельний сервітут не повинен бути обтяженим власним сервітутом.
В світовій практиці сервітути встановлювались за домовленістю сторін на підставі договору, за рішенням суду, по успадкуванню, в разі набувальної давності.
Ст. 100 (п. 2) Кодексу містить лише перші два юридичних факти, тобто договір сторін або рішення суду.
Законодавством не встановлена форма договору сторін і його зміст. Очевидно, його суттєвими умовами, після досягнення домовленості, мають бути предмет договору, вид земельцого сервітуту, права і обов'язки сторін, питання платності, умови припинення дії сервітуту.
Оскільки при укладенні угоди про сервітут не відбувається переходу права власності на земельну ділянку, законодавчо не передбачено її обов'язкового нотаріального посвідчення. Але, як і кожна угода, за бажанням однієї з сторін вона може бути посвідчена нотаріально.Якщо власник або користувач земельної ділянки відмовляються укласти угоду про виникнення сервітуту з ініціюючою стороною або сторони не можуть дійти згоди про його умови, сервітут може бути встановлений на підставі судового рішення. В цьому випадку позивач повинен в судовому засіданні довести, що нормальне господарське або містобудівне викори-
256
стання його землі і нерухомості неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної нерухомості.
Право земельного сервітуту вважається чинним після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.
До прийняття уніфікованого законодавчого акта про державну реєстрацію прав на землю, згідно ст. 202 Земельного кодексу, доцільно застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі».