Передмова
Закон України «Про господарські товариства» було прийнято у 1991 році, і на той час він був одним із найпрогресивніших законів, що поряд із законами про власність, про підприємництво, про підприємства заклав ту правову базу, на якій відбулася перебудова суб’єктного складу цивільних правовідносин.
Завдяки цьому Закону в Україні почали з’являтися товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ), які були і залишаються одним із найпопулярніших видів господарських товариств. Це мало таке істотне значення, яке сьогодні важко собі уявити, адже зараз в осіб, які хочуть започаткувати свій бізнес, є досить широкий вибір можливостей обрання відповідної організаційної форми. На той же час були лише кооперативи та так звані малі підприємства. Коли ж з’явилися інші варіанти, пропоновані згадуваним Законом, почалося інтенсивне створення ТОВ та перетворення існуючих юридичних осіб на ТОВ. Майже вся «мала приватизація» також мала наслідком виникнення ТОВ як правонаступників державних та комунальних підприємств. А вже згодом і акціонерні товариства з незначною кількістю акціонерів також почали перетворюватися на ТОВ.Перевагою цього виду господарських товариств стало насамперед те, що його учасники не несуть відповідальності за боргами товариства. Для цього достатньо було сформувати мінімальний статутний капітал, розмір якого був посильний і на ті часи..
Отже, багато чого привабливого є в ТОВ, але проміжок часу, який сплинув із дня набрання чинності Законом України «Про господарські товариства», безумовно, значний. Протягом більш ніж 20 років відбулися істотні зміни в законодавстві (зокрема, прийнято новий Цивільний кодекс України 2003 року, Закон України «Про акціонерні товариства»), ускладнилися правовідносини, в яких перебувають суб’єкти і в тому числі ТОВ, постали численні питання та з’явилися проблеми, які слід вирішувати на законодавчому рівні.
Тобто виникло багато причин для внесення змін до цього Закону, а краще - для прийняття окремого закону, яким би регулювалося правове становище ТОВ. Для осмислення тих засад, що повинні бути покладені в основу цього закону, є сенс в аналізі тих складних ситуацій, в яких опинилися ТОВ, не маючи належної правової бази, якою б повною мірою регулювалися відносини за їх участі. Матеріали для цього аналізу надає насамперед судова практика, а також дослідження, що провадяться науковцями та фахівцями. Адже головним акцентом при обговоренні загальних підходів до прийняття будь-якого закону є наявність проблем та пропоновані в проекті закону шляхи або моделі їх вирішення.Задля цього колектив авторів, які взяли участь у цій збірці, задався метою висвітлити деякі з цих проблем, аби чіткіше вказати на їх наявність, виявити їх джерела та запропонувати власні бачення з їх усунення.
У статті доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАПрНУ І. В. Спасибо-Фатєєвої розкривається юридична природа прав учасників ТОВ. Це основоположне питання, відповідь на яке впливає на здійснення особами цих прав та їх належний захист. Адже на практиці склалися досить різноманітні уявлення про ці права - і як про суто майнові, і навпаки - як особисті немайнові, і як комплексні, що поєднують в собі зазначені вище дві складові, і як особливі - корпоративні, і як організаційні. Без визначення того, яку ж насправді юридичну природу мають права учасників, неможливо вирішити, чи допустимо ці права передавати іншій особі, а якщо так, то яким чином і що буде належним об’єктом у правовідносинах, де фігурують ці права.
Матеріали судової практики переконують у тому, що часто права учасників вважаються оборотоздатними, тобто відчужуваними. При цьому продається або спадкується корпоративне право учасника. Такий підхід не бездоганний, оскільки корпоративні права не можна вважати суто майновими, а лише майнові права є оборотоздатними. Особисті ж немайнові права такими бути не можуть, оскільки вони щільно пов’язані з особою.
Більше того, у ст. 100 ЦКУ передбачено, що право участі є особистим немайновим правом, яке, таким чином, окремо передаватися не може. Внаслідок цього одразу постає запитання: чи можуть вони передаватися не окремо, а якщо так, то разом з якими правами?У статті І. В. Спасибо-Фатєєвої на ці запитання надається відповідь, яка дозволяє уникнути численних неузгодженостей в законодавстві. Пропонується виходити з того, що об’єктом права, який може відчужуватись, є не права учасників ТОВ, а частка у його статутному капіталі. Маючи суто майнову природу, цей об’єкт оборотоздатний. З придбанням же такої частки в особи виникають і права учасника ТОВ (корпоративні права).
Втім, можливі й випадки, коли частка у статутному капіталі переходить до іншої особи (наприклад у порядку спадкування), а корпоративні права в неї не виникають, оскільки набувач права на частку може лише вимагати сплати вартості майна ТОВ пропорційно цій частці.
Ще один важливий і спірний аспект, пов’язаний з часткою у статутному капіталі ТОВ, — це право на неї подружжя. Гостроти йому надає те, що лише один із подружжя виступає учасником ТОВ та має відповідні права (корпоративні). Проте, як доводиться в статті, інший з подружжя зберігає право спільної власності на частку, завдяки чому може вимагати виплати йому вартості майна ТОВ пропорційно половині частки того з подружжя, який є учасником цього товариства.
Одним із найважливіших питань, що постають в підприємницькій діяльності, є управління. В економіці застосовується вираз «управління бізнесом, капіталом, справами»;в юриспруденції - майном, юридичною особою. Звідси важливим для ТОВ є те, як працюють його органи, які управляють ним, адже без цього юридична особа як така існувати не може. Діяльність ТОВ, від якої очікуються прибутки (оскільки ТОВ є підприємницьким товариством), значною мірою залежить від рівня управління ним.
Окремі аспекти управлінської діяльності в ТОВ висвітлюються у статті доктора юридичних наук, судді Львівського окружного адміністративного суду В.
М. Кравчука «Відкликання голови виконавчого органу товариства». У цій статті автор торкається тих майнових наслідків, які настають у разі порушення головою виконавчого органу ТОВ вимог до дій, які він здійснює, управляючи товариством, тобто при неналежному виконанні ним своїх повноважень, а також розглядає наслідки особистого порядку такої їхньої поведінки.Будучи по суті менеджером, керівник ТОВ перебуває з останнім в трудових відносинах. Він уповноважений здійснювати юридично значимі дії, виступаючи від імені товариства в цивільному обороті, організовуючи внутрішню діяльність у ньому, здійснюючи певною мірою правомочності власника з володіння, користування і розпорядження майном товариства тощо. Керівник, нездатний забезпечити належний рівень управління, порушує зазначене у ст. 65 ГК право власника щодо господарського використання свого майна. Тому одним із найважливіших питань є те, яким чином припинити неналежне управління з боку керівника. В статті йдеться про його відсторонення, звільнення, відставку, переобрання, відкликання. Всі ці аспекти доволі складні, адже дії, які при цьому мають місце, регулюються не лише цивільним, а й трудовим законодавством.
Ще одна стаття, в якій висвітлюються проблемні питання вибуття учасника зі складу ТОВ, авторами якої є доктор юридичних наук О. Р. Кібенко та А. С. Залеська, досліджуються практичні проблеми, з якими може зіткнутися учасник, що має намір вийти із товариства.
У статті підіймаються численні проблемні питання, а саме: як розмежувати вихід учасника з товариства із відчуженням ним своєї частки, з якої дати учасник вважається таким, що вийшов із товариства; чи може учасник відкликати свою заяву про вихід із товариства; яким чином має розраховуватися вартість частки учасника, яка підлягає сплаті у зв’язку з його виходом із товариства; як розрахуватись з учасником, який не повністю сплатив свою частку; яким чином учасник може захиститися від дій або бездіяльності, метою яких є протидія виходу учасника, з боку товариства.
На підставі аналізу чинного законодавства та судової практики автори доводять, що вирішення означених питань без істотного реформування чинного законодавства, що регулює діяльність ТОВ, є неможливим.
За наявності в когось з учасників ТОВ наміру скористатися своїм переважним правом придбати відчужувану іншим учасником частку спрацьовує відповідний правовий механізм, покликаний забезпечити належну реалізацію цього права. Переважне право учасників крізь призму виникнення, здійснення та захисту проаналізував у своїй статті В. І. Крат. Він торкається також умов продажу частки та порядку доведення надсилання учасникам ТОВ пропозиції придбати частку, аналізує, чи може учасник ТОВ вимагати реалізації свого переважного права в разі міни частки, а не її купівлі-продажу, вказує на колізію переважних прав у певних випадках та пропонує шляхи її вирішення. І логічним завершенням такого дослідження стали види порушень переважного права та його захист. До випадків порушення переважного права купівлі частки у статутному капіталі ТОВ автор, зокрема, відносить: укладення договору купівлі-продажу частки зі сторонньою особою всупереч приписам закону про переважне право учасників ТОВ; укладення дого- вору купівлі-продажу частки з іншою особою на відмінних умовах, аніж вказані в письмовому повідомленні; продаж частки за іншою ціною, ніж зазначена в письмовому повідомленні, та ін. Спираючись на матеріали практики, автор зазначає на те, як слід поводитись в тому чи іншому випадку, коли виникає потреба у захисті прав.
Одним із шляхів зміни учасника ТОВ є спадкування його частки, чому присвячена стаття кандидата юридичних наук, доцента О. П. Печеного «Проблеми спадкування права на частку у статутному капіталі ТОВ». Ним розкриваються два аспекти відповідної проблематики: предмет спадкового правонаступни- цтва, тобто що саме спадкується і переходить до спадкоємців; реалізація спадкоємцями своїх прав щодо частки у статутному капіталі ТОВ, яка є стадійною і не повною мірою вписується в класичні канони оформлення спадкових прав.
Не обходячи увагою жодного з питань, які постають на практиці та в теорії, автор дає на них відповіді з належним рівнем обґрунтування своєї позиції. Так, він правомірно вказує на те, що право на частку у статутному капіталі, перебуваючи у складі спадщини, виникає у спадкоємців із моменту її відкриття. Саме на цей момент визначається розмір частки, її вартість, інші показники. І це дійсно важливо, оскільки впливає на чимало інших відносин, з якими пов’язані спадкові відносини. Іншим моментом, який заслуговує на окрему увагу, є набуття спадкоємцями права щодо ТОВ (зокрема права на отримання вартості частки померлого у грошовому вираженні), але відсутність в них можливості ставати автоматично учасниками товариства з правами, що обумовлені часткою у статутному капіталі. Набуття статусу учасника може відповідно до статуту ТОВ пов’язуватись із наявністю згоди інших учасників товариства, про що зазначається у ч. 5 ст. 147 ЦКУ.У статті кандидата юридичних наук Ю. В. Мици «Реорганізація товариств з обмеженою відповідальністю: юридичні ризики» автор, рухаючись від загальних положень про реорганізацію до окремих їх проявів стосовно тих чи інших видів реорганізації ТОВ, виявляє окремі проблемні питання, пов’язані з цими процесами. Зокрема це стосується перетворення ТОВ на інше товариство, складу етапів процедури реорганізації, серед яких її ініціювання, здійснення різноманітних реорганізаційних заходів, складання і затвердження підсумкового документа з реорганізації (роздільного (передавального) акта (балансу)), державна реєстрація, на етапі якої здійснюється реєстрація юридичних осіб, створених у результаті реорганізації ТОВ, та реєстрація припинення останнього.
Остання стаття збірки Ю. Ю. Попова «Похідні (непрямі) позови: іноземний досвід та українські перспективи» присвячена визначенню похідних (непрямих) позовів як позовів про захист прав товариства, з якими звертаються учасники товариства, з’ясуванню статусу ТОВ та його учасника у судовому процесі. У цій статті автор дає оцінку спроби запровадження похідних позовів у ч. 2 ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, що була чинна до 02.03.2011). Проведений автором аналіз відповідних матеріальних та процесуальних аспектів відносин захисту прав ТОВ та їх учасників дозволила йому сформулювати пропозиції щодо запровадження інституту похідних позовів у законодавстві України.
Інна Спасибо-Фатєєва,
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України