ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ

Згідно з діючим законодавством резиденти України можуть здійснювати інвестиції за межі України у вигляді майнових цінностей та грошових коштів. Інвестиції за кордон можуть здійснюватись у вигляді майнових прав та майна, крім сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання та деяких інших, які відповідно до чинного законодавства потребують ліцензування, квотування або передбачено спеціальний режим.

Постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 19 лютого 1996 р. затверджено Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України. Згідно з вимогами цієї постанови для отримання індивідуальної ліцензії резиденти подають до МЗЕЗторгу такі документи:

— лист-звернення з обгрунтуванням необхідності майнових інвестицій за межами України;

— нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у разі, якщо юридична або фізична особа є такою;

— нотаріально засвідчену копію установчих документів юридичної особи (статуту, установчого договору, положення);

— довідку банківської установи, в якій відкрито рахунок резидента;

— документ, що підтверджує вартість майнових цінностей в іноземній конвертованій валюті на основі цін міжнародних ринків;

— документ, що підтверджує внесення плати за видачу індивідуальної ліцензії і деякі інші документи.

Підставою для відмови у видачі індивідуальної ліцензії є:

— подання документів, що свідчать про намір резидента здійснити майнову інвестицію, яка не може бути предметом інвестування;

— виявлення в поданих документах недостовірної інформації;

— невідповідність поданих документів вимогам законодавства України;

— порушення проти заявника справи стосовно банкрутства;

— заборона або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені законодавством країни, куди мають інвестуватися майнові цінності.

За видачу індивідуальної ліцензії справляється плата, розмір якої визначається МЗЕЗторгом за погодженням з Мінфіном.

Підстави припинення інвестиційної діяльності визначаються у ст. 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Зупинення або припинення інвестиційної діяльності проводиться за рішенням інвесторів або правомочного державного органу. Останнім таке рішення може бути прийнято з таких причин:

— якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, права та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом;

— оголошення в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності;

— стихійного лиха;

— запровадження надзвичайного стану.

Як вже відзначалось, резиденти України можуть здійснювати інвестиції за межі України також у вигляді грошових коштів. Таке інвестування регулюється Національним банком України і здійснюється шляхом:

— участі у підприємствах, що створюються спільно з іноземними юридичними або фізичними особами;

— придбання частки у діючих іноземних підприємств або придбання у власність таких підприємств повністю;

— створення за кордоном підприємств, що повністю належать українським інвесторам, а також відкриття за кордоном філій та інших відокремлених підрозділів;

— придбання нерухомого і рухомого майна, інших майнових прав, а також будь-яких прав інтелектуальної власності;

— придбання за кордоном та в Україні акцій, облігацій, інших цінних паперів іноземних держав;

— в інших формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України та країни інвестицій.

Слід зазначити, що резиденти України можуть здійснювати інвестиції за межі України у вигляді грошових коштів при дотриманні ними певних умов. Такими умовами є:

— здійснювати інвестиції за кордон виключно за рахунок власних коштів, зарезервованих та облічених на рахунках бухгалтерського балансу для здійснення інвестицій за кордон;

— здійснення інвестицій за кордон за рахунок бюджетних коштів дозволяється лише на підставі відповідної постанови Верховної Ради України;

— здійснення інвестицій за кордон за рахунок кредитів, одержаних від уповноважених та іноземних банків, інших резидентів і нерезидентів забороняється;

— для здійснення резидентами України інвестицій за кордон (в тому числі на підставі доручень інших резидентів) необхідно одержати індивідуальну ліцензію Національного банку України.

Згідно з п. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України встановив порядок надання індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон. Для розгляду клопотань про одержання індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції резиденти подають до регіонального управління Національного банку України такі документи1:

— лист-звернення на ім'я Голови Правління НБУ з зазначенням мети та суми інвестиції; [78]

— нотаріально завірену копію свідоцтва про реєстрацію резидента — юридичної особи з доповненнями та змінами, зареєстрованими у встановленому порядку;

— нотаріально завірене свідоцтво про реєстрацію резидента — фізичної особи як підприємця;

— згоду відповідного міністерства або відомства на здійснення резидентом інвестиції за кордон (для державних підприємств та організацій);

— висновок регіонального підрозділу валютного контролю НБУ та податкової інспекції стосовно відсутності порушень резидентом діючого на Україні валютного і податкового законодавства;

— легалізовані документи;

— копію свідоцтва про реєстрацію нерезидента у країні інвестиції;

— копію статуту і установчого договору підприємства-нерезидента;

— довідку уповноваженого банку щодо наявності заявленої суми власних коштів на ньому для здійснення інвестиції;

— нотаріально завірену довідку аудиторської організації про фінансовий стан резидента на останню звітну дату та деякі інші.

Регіональне управління Національного банку України згідно з черговістю одержання від резидентів комплекту документів перевіряє відповідність поданих документів вимогам чинного законодавства України і країни здійснення інвестицій і не пізніше як за 14 днів видає свій висновок. Висновок оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у регіональному управлінні Національного банку України для обліку і контролю, другий — разом з комплектом документів резидента пересилається до Національного банку України, який має розглянути клопотання резидентів про надання індивідуальної ліцензії протягом 30 днів.

Підставою для відмови щодо видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон може бути:

— незадовільний фінансовий стан резидента;

— відсутність висновку або негативний висновок регіонального управління Національного банку України;

— рішення відповідних органів (Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України тощо) про неможливість або економічну чи геополітичну недоцільність здійснення інвестицій резидентами у конкретну країну;

— заборони або обмеження щодо іноземних інвестицій передбачені чинним законодавством конкретної країни;

— відсутність у законодавстві країни інвестицій правових гарантій щодо недоторканості іноземних інвестицій та безперешкодної їх репатріації;

— стан платіжного балансу України як в цілому, так і стосовно окремих країн світу;

— інші підстави, передбачені законодавством України та нормативними документами Національного банку України.

2.6.