ВСТУП
Історія як наука розпочинається з появи писемності, перших державних утворень і цивілізацій. Однак це лише формальні ознаки нової доби, сутність явищ захована глибше - в рушійних силах розвитку суспільства і культури, в характері самої людини (її психології, системі цінностей, моралі тощо).
Епоха, яка є предметом вивчення курсу “Культурна антропологія: походження людини і суспільства”, майже повністю вкладається в час доісторії - дописемного етапу розвитку людства, з переважно привласницькими формами господарства. Доісторія в багатьох аспектах відрізняється від історії, що є наслідком значної відміни її предмету і особливостей джерельної бази. Оскільки писемні джерела не можуть бути використані при написанні основ доісторії, то відповідно використовуються наукові свідчення інших дисциплін, як природничих (геолопя, па- леогеоморфологія, палеонтологія» палеобіологія та ін.) так і гуманітарних (археологія, антропологія, етнологія, філософія, мовознавство та ін.).
Характер джерельної бази дає підстави розглядати курс доісторії під кутом зору культурної антропології - появи, становлення і розвитку первісної людини/людства у контексті її природного і культурного оточення, починаючи від найдавніших часів до появи перших держав і цивілізацій - вивчення найдавніших періодів людства на основі синтезу даних палеоантропології, палеоархеології та палеоетнології.
Головний соціальний критерій первісності полягає в тому, що цей період людства був безкласовим і позадержавним. А це означає, що усі члени громади знаходилися в однаковому правовому і економічному становищі до засобів виробництва і природних ресурсів. Не було спеціалізованого апарату влади та управління. Крім того, первісне суспільство мало низьку чисельність і невелику щільність населення; відрізнялося значною автономією роду і сім’ї, підвищеною роллю кровної спорідненості, відсутністю чи початковими формами поділу праці та ін.
Усі ці особливості накладають відбиток на методику вивчення та аналіз джерельного матеріалу.Антропологія (від грецького antropos - людина і logos - розум, знання) - наука про походження і розвиток людини, її фізичні та духовні якості. У різних країнах світу у цей термін вкладаються різні поняття і він має неоднакове значення.
У багатьох країнах Західної Європи антропологію вважають переважно гуманітарною наукою, яка вивчає людину у соціальних, культурних і фізичних аспектах. Підрозділами антропології є етнологія, анатомія, фізіологія та антропогенез. Фізична антропологія вивчає генетику людини, морфологію тіла та його фізичні характеристики, пристосування, адаптацію до навколишнього середовища. Наприклад, французька школа відводить антропології особли ве місце в системі соціології, а в англосакській школі вона є багатогалузевою дисципліною, що включає антропобіологію, соціальну і культурну антропологію, етнолінгвістику та доісторичну археологію. Іноді під культурною антропологією розуміють лише соціальну антропологію (сімейну, політичну, побутову культуру).
В російській науці використовують термін "соціо-культурна антропологія”. Предмет культурної антропології частково перетинається з археологією, етнографією та власне антропологією. В Україні антропологію розглядають, переважно, як біологічну дисципліну - науку про фізичний вигляд, структуру, анатомію, організацію людини та її расогенез. >