ПЕРШІ ЛЮДИ - HOMO HABILIS
Вперше в історії природи в боротьбі за виживання на перше місце вийшов розум-ін- телект, колективний досвід-вміння, що передавався із покоління в покоління не біологічно спадковою формою, а за рахунок навчання, пояснення, виховання, вміння.
Власне з цього часу розпочалася людина. Виживання групи/роду тепер залежало не від біологічного пристосування, а від соціального досвіду використання природних засобів і натуральних предметів, переоформлених і видозмінених в залежності від потреб.Перші справжні представники роду Ното з’явились біля 2 млн. р. тому, ще за існування австралопітека. Однак впродовж мільйонів років вони були відмінними від сучасних людей за фізичною будовою. Антропологи виокремлюють у родоводі Ното три види, які послідовно змінювали один одного: Homo habilis, Homo erectus∕ ergaster та Homo sapiens. Умовна хронологічна
Рис 44 Череп гомо хабіліс Озеро Туркана Кенія
межа між першими двома видами - 1,8 млн. р. тому, a Homo sapiens прийшов на зміну Ното erectus приблизно 200 тис. р. тому.
До недавнього часу першою істотою, яка навчилася виготовляти і застосовувати знаряддя з каменю був так званий вид Homo habilis, але в зв’язку з новими відкриттями і уточненням позиції попередніх знахідок хабіліси потрапили лід сумнів як окремий вид. В останні роки багато вчених відносять ці знахідки переважно до виду Homo ergaster. А історія відкриття і дослідження цього виду така.
В 1960 р. Мері і Люіс Лікі знайшли рештки істоти, яку назвали презінжатропом, оскільки кістки залягали на 60 см глибше попередньої знахідки зінжантропа і хронологічно передували йому. Разом з кістковими матеріалами трапились також перші примітивні кам’яні знаряддя праці, що дало підстави з часом перейменувати презінжантропа в окремий особливий вид - Homo habilis - "людина вміла”.
Рештки цієї істоти знайдені в основі шару II Олдувая. Хабілісів датовано в середньому часом 1,75-2,0 млн. р. тому, вони мали зріст 120-150 см, вагу' - 25- 40 кг, об’єм мозку - 645-660 см3. В минулому ця популяція відносилася до австралопітеків афри- канус чи афаренсіс (?).Питання належності презінжантропа до роду Ното чи Homo habilis залишається відкритим. Віднести Homo habilis до роду еректусів чи пітекантропів неможливо, залишити серед австралопітеків також недоречно.
Судячи зі знайдених кісток, хабіліс ходив на двох ногах, а пальці його рук мали сильну і точну хватку. Його лице мало ще архаїчну форму, з надочними валиками, пласким носом і виступаючими вперед щелепами. Голова стала круглішої форми порівняно з австралопітеками, мозок - крупнішим. Випуклість всередині черепа вказує на наявність центра Брока - центра мови, але гортань ще не могла відтворити усіх звуків, які відтворює сучасна людина. Щелепи були менш масивні, ніж в австралопітеків, кістки ніг і рук подібні до кісток сучасних людей.
Окремі індивіди важили біля 50 кг. Жили в Східній і, можливо, в Південній Африці (телій- троп), чи в Південно-Східній Азії (мегантроп)? Ці люди виготовляли перші знаряддя праці
(чопери, чопінги, сфероїди, скребла), будували курім і з гілля та трави, полювали на дрібних звірят. Від них походять, очевидно. Homo erectus (чи Homo ergaster). Найвідоміші стоянки з матеріальною культурою представників цього виду: Олдувай, Кообі-Фора, Сварткранс.
В 1960-1963 рр. сім’єю Дікі у геологічному горизонті II Олдувая знайдено ще сотні фрагментів різних кісток гомінідів роду Homo habilis, зокрема, неповний череп юнака з нижньою і верхньою щелепами і більшістю зубів. У морфологічному відношенні ці гомініди були досить примітивними мавпоподібними істотами, котрі зробили перший крок в напрямку олюднення, взявши в руки кам’яні знаряддя праці.
У 1964 р. в “Nature” опублікована стаття Люіса Дікі, Джона Нейпіра та Філіппа Тобайса про новий вид Homo habilis, відкритий в Ол- дувайській ущелині.
Середній об’єм мозку - 640 см\ в той час як в австралопітеків він становив 500 см’.І, нарешті, в 1983 р. Дональд Джохансон і Тім Уайт вОлдуваї відкрили скелет ОН-62, датований часом 1,6-1,8 мли, р. тому. Екземпляр віднесений до Homo habilis, але морфологічно він подібний до знаменитої Люсі - Australopithecus afarensis, Спочатку до хабілісів відносили і череп ER 1470 на оз. Туркана (Східний Рудольф) з добре збереженим лицевим відділом та черепною кришкою, який надав нібито беззаперечні докази існування цієї істоти, але з часом його було виділено в окремий вид - Homo rudolfensis.
Дещо сумнівні остеологічні рештки, які можна пов’язати з “людиною вмілою" походять з Омо, Стеркфонтейна, Свартскранса (Африка) та Дьєтса (о-в Ява). Найяскравішими відмінностями цих ранніх Ното від австралопітека були більший розмір мозку та більш “людиноподібна” форма черепа, що могло свідчити про вищий рівень інтелекту та, ймовірно, зародження мови. Щелепи та зуби Homo habilis подібні до щелеп та зубів Australopitecus africanus, хоч і відзначаються меншими молярами (через широке застосування знарядь для приготування їжі) та великими різцями (через вживання м'яса у більшій кількості). Задні кінцівки “людини вмілої” за будовою не відрізняються від ніг сучасних людей, однак відсутність цілих кісток кінцівок
Homo rudolfiensis Homo habilis
Рис. 45. Порівняння черепів хабіліс і рудопьфенсіс
Homo habilis не дозволяє встановити пропорції тіла цієї істоти та характер її постави. Всі зазначені особливості пов’язані зі зростаючим впливом на еволюцію роду Ното культури, яка починає переважати природну селекцію.
3.3.